ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2015 року Справа № 904/5746/14
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Полянського А.Г.,розглянувши матеріали касаційних скарг - Державного підприємства "Придніпровська залізниця" - Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на постановувід 08.12.2014Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/5746/14за позовомПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"до Державного підприємства "Придніпровська залізниця"простягнення 23 485, 21 грн,ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2014 у справі №904/5746/14 (суддя Ніколенко М.О.) частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі-позивач) до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі-відповідач) про стягнення 23485,21грн штрафу за порушення строків доставки вантажів. Стягнуто з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" штраф у сумі 7424,56 грн. В решті позову відмовлено.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою позивача, постановою від 08.12.2014 (колегія суддів у складі головуючого судді Пруднікова В.В., суддів Орєшкіної Е.В., Широбокової Л.П.) рішення місцевого господарського суду у справі скасував частково, прийнявши рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 9950,06грн штрафу, в решті позову відмовив.
Державне підприємство "Придніпровська залізниця", не погоджуючись з постановою у справі, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 1615,00грн і відмовити в решті позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, а саме: п. 2 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, п. п. 1, 2 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334.
Зокрема, відповідач зазначає про безпідставність висновку апеляційного господарського суду щодо визначення строку доставки вантажів груповими відправками, який має становити із розрахунку 1 доба на кожні повні та неповні 320 км, як при маршрутних відправках.
Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" також не погоджується з судовими актами попередніх інстанцій і в поданій до Вищого господарського суду касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, натомість прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, а саме: п. п. 1.2, 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, та приписів Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644.
Свою касаційну скаргу позивач обґрунтовує невірним розрахунком строків доставки вантажів судом апеляційної інстанції та, відповідно, суми штрафу, що підлягає стягненню з відповідача. На думку скаржника, невірний розрахунок став наслідком безпідставного висновку апеляційного суду про те, що день прибуття вантажу не є повною добою прострочки доставки та не підлягає врахуванню при обчисленні терміну доставки вантажу, оскільки, як вбачається з залізничних накладних, вантаж видавався залізницею не в день прибуття, а на наступний день.
Відзивів на касаційні скарги не надходило.
Представники сторін не скористались своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 28.01.2015.
Перевіривши доводи касаційних скарг, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що у січні 2014 року на адресу позивача доставлено вантаж залізничним транспортом за залізничними накладними №№ 45290020, 53892725, 45283025, 45289980, 45290004, 48111751, 48081582, 48055099, 48096945, 48111827, 48326888, 48329197, 48329189, 48111793, 48172829, 48172852.
Позивач вважає, що доставка вантажу за всіма вищевказаними накладними здійснена з простроченням встановлених Правилами термінів, що і стало підставою для звернення останнього до господарського суду з позовом про стягнення з залізниці 23485,21грн штрафу за прострочення доставки вантажу, вимоги якого обґрунтовані приписами ст. ст. 41, 116 Статуту залізниць України, пунктами 1.1, 2.1, 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами і доповненнями).
Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач, здійснивши власний перерахунок строків прострочення доставки, зазначив про безпідставність стягнення з нього штрафу в сумі 8636,10грн, а щодо решти суми штрафу - 14849,11 грн. - заявив клопотання про його зменшення.
Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що за накладними №№ 48326888, 48329197, 48329189, 48111793 позивач помилково обчислив строки доставки вантажу по нормативам, встановленим для маршрутної відправки (одна доба на кожні повні та неповні 320 км), оскільки відправка вагонів по вказаним накладним здійснювалася партіями не більше 4-х вагонів, якої недостатньо для формування "ядра" маршруту та цілого поїзду для перевезення за певним маршрутом, а, отже, відправка за вказаними накладними є груповою, граничний термін доставки для якої необхідно обраховувати із нормативу 1 доба на кожні 200 км.
Також, господарським судом першої інстанції зазначено, що за накладною №45290004 вагон № 66779414 прибував 30.01.2014, про що повідомлено вантажоодержувача цієї доби о 10-00 год. Втім, розкредитування зазначеного вагону відповідно до накладної, оформленої в електронному вигляді, здійснено позивачем 31.01.14 о 13-08 год, тобто, після спливу доби після прибуття, що, в свою чергу, звільняє залізницю від обов'язку сплати штрафу за накладною №45290004.
Таким чином, за розрахунком суду першої інстанції, позовні вимоги є обґрунтованими на суму 14849,11 грн, яка також визнавалась залізницею у відзиві на позов.
Разом з тим, на підставі заявленого залізницею клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, місцевий господарський суд зменшив розмір штрафу на 50%, задовольнивши позовні вимоги в сумі 7424,56 грн.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою позивача та частково скасовуючи рішення місцевого господарського суду, дійшов протилежного висновку щодо граничного терміну доставки вантажів по накладних №№48326888, 48329197, 48329189, 48111793, вважаючи, що термін доставки вантажу за цими накладними необхідно обчислювати із розрахунку 1 доба на кожні повні та неповні 320 км., як встановлено для маршрутних відправок, а не 1 доба на кожні 200 км, як вважає залізниця і обрахував суд першої інстанції і встановлено для вагонних відправок. Такий висновок апеляційний господарський суд обґрунтував тим, що за даними залізничної накладної, яка є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу, вбачається, що при здійсненні групової чи маршрутної відправки ставиться відмітка у одній і тій же клітинці, тобто поняття "групова відправка" і "маршрутна відправка" ототожнюються, а відтак, враховуючи, що Правила обчислення термінів доставки вантажів не містять вказівок щодо здійснення розрахунку строків доставки вантажів груповими відправками, їх слід обраховувати як для маршрутних, а не вагонних, відправок.
Крім того, суд апеляційної інстанції, щодо розрахунку штрафу по решті накладних виходив з того, що як позивачем, так і судом першої інстанції, цей розрахунок здійснено без дотримання вимог діючого законодавства, оскільки день прибуття вантажу не є повною добою прострочки доставки та не підлягає врахуванню при обчисленні терміну доставки вантажу.
Таким чином, здійснивши власний перерахунок розміру штрафу, суд апеляційної інстанції визнав позовні вимоги підлягаючими задоволенню на суму 9950,06 грн.
Щодо зменшення місцевим господарським судом штрафних санкцій на підставі приписів ст. 83 ГПК України, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив про безпідставність застосування зазначеної норми судом першої інстанції внаслідок недоведеності відповідачем наявності виключних обставин, необхідних для зменшення підлягаючих до стягнення штрафних санкцій.
Втім, висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними, тобто, такими, що здійснені внаслідок порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи таке.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ст.6 Статуту залізниць України (Статут) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.
Відповідно до ст. 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Сервіси для юристів