ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2014 року Справа № 910/16290/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКота О.В.суддівПопікової О.В. Саранюка В.І. - доповідача у справірозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"на рішення відгосподарського суду міста Києва 30.09.2013та на постанову від Київського апеляційного господарського суду 19.12.2013у справі господарського суду№ 910/16290/13 міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"до1.Виробничо-комерційної приватної фірми "ОСС ПЛЮС" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 Костенко Олександр Денисовичпровизнання договору недійснимза участю представників:
від позивача - Шипов К.Ю.
від відповідача 1 - не з'явились
від відповідача 2 - Сичов О.О.
від третьої особи - не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Виробничо-комерційної приватної фірми "ОСС ПЛЮС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" про визнання недійсним договору № 3 відступлення права вимоги (цесії) від 25.03.2010, укладеного між відповідачами з моменту його укладення.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2013 у справі № 910/16290/13 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Костенка Олександра Денисовича.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.09.2013 у справі № 910/16290/13 (суддя Лиськов М.О.) у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 у справі № 910/16290/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2013 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 у справі № 910/16290/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.07.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (замовник) та Виробничо-комерційною приватною фірмою "ОСС ПЛЮС" (виконавець) був укладений контракт № 14-07/02-6-Л, за умовами якого виконавець приймає на себе зобов'язання організувати та виконати повний комплекс робіт з використанням власних матеріалів та обладнання і передати генпідрядник шляхом підписання акту про прийняття виконаних робіт у стані "під ключ" відповідно до вимог цього контракту, а саме: поставка, монтаж електрообладнання, необхідного для введення об'єкту в експлуатацію, електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи задно із додатками до цього контракту, ДБН України та вимогами замовника будівництва на "будівництві торговельного центру "МЕТРО Кеш енд Кері" за адресою: м. Львів, вул. Городецького та Кільцева" у терміни, передбачені цим контрактом.
Згідно з п. 3.1. вказаного контракту договірна ціна робіт передбачених до виконання за контрактом згідно з погодженим сторонами розрахунком, що є невід'ємною частиною цього контракту становить 8 244 000,00 грн.
Умовами контракту № 14-07/02-6-Л від 14.07.2005 не передбачено отримання згоди боржника на відступлення кредитором права вимоги.
25.03.2010 між Виробничо-комерційною приватною фірмою "ОСС ПЛЮС" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" (цесіонарій) був укладений договір № 3 відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого цедент відступає цесіонарієві, а останній набуває право вимоги, належне цедентові і стає кредитором за контрактом № 14-07/02-6-Л від 14.07.2005.
Пунктом 2 договору відступлення права вимоги (цесії) передбачено, що цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання таких обов'язків: сплати основної суми боргу за виконані будівельні роботи в розмірі 163 365,72 грн.; сплати неустойки (пені) за неоплату та несвоєчасну оплату вартості виконаних будівельних робіт у сумі, що розраховується цесіонарієм станом на день подання позову до боржника чи на день виконання боржником зобов'язання в добровільному порядку; сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми згідно зі ст. 625 ЦК України в сумі, що розраховується цесіонарієм станом на день подання позову до боржника чи на день виконання боржником зобов'язання в добровільному порядку.
На виконання умов договору відповідачем 1 передано відповідачу 2 документи, що посвідчували право вимоги, а саме: контракт № 14-07/02-6-Л від 14.07.2005, довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат (форми КБ-3) та акти приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2).
Відповідно до п. 8 договору відступлення права вимоги (цесії) цедент зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги протягом 15 календарних днів з дня набрання чинності цим договором.
20.04.2010 відповідач 1 відправив позивачу повідомлення про відступлення права вимоги, згідно з яким відповідач 1 повідомив позивача, що право вимоги боргу за договором підряду № 14-07/02-6-Л від 14.07.2004 перейшло від відповідача 1 до відповідача 2 на підставі договору № 3 відступлення права вимоги (цесії) від 25.03.2010.
Додатковою угодою від 24.03.2011 № 1 до договору № 2 відступлення права вимоги (цесії) від 25.03.2010, укладеною між відповідачами пункт 5 договору викладено у новій редакції, відповідно до якої за відчуження права вимоги згідно із цим договором цесіонарій виплачує цеденту винагороду в наступному розмірі та порядку: а) 163 365,72 грн. за вирахуванням судових витрат, а також інших погоджених між сторонами витрат на стягнення боргу - не більш ніж через тридцять календарних днів з моменту фактичного отримання від боржника боргу за контрактом № 14-07/02-6-Л від 14.07.2005 в сумі 122 620,11 грн.; б) суму неустойки (пені), суму інфляційних втрат та три проценти річних, що будуть стягнені цесіонарієм з боржника - протягом ста календарних днів з моменту надходження цих коштів на рахунок цесіонарія.
Посилаючись на те, що директор відповідача 1 не підписував договір № 3 відступлення права вимоги (цесії) від 25.03.2010, Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" звернулось до суду з позовом про визнання вказаного правочину недійсним.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані посиланням на ст.ст. 207, 512, 513, 516 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 35 Господарського процесуального кодексу України. При цьому суди попередніх інстанцій виходили з наступного схвалення договору № 3 відступлення права вимоги (цесії) від 25.03.2010 відповідачем 1 шляхом укладення до вказаного правочину додаткової угоди № 1 від 24.03.2011. Також суди зазначили, що рішенням господарського суду міста Києва від 01.11.2010 у справі № 33/349 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" про стягнення та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" про визнання договору цесії недійсним встановлено, що спірні договори відповідають вимогам ст.ст. 203, 205, 208 Цивільного кодексу України. Крім того, апеляційний господарський вказав на те, що укладення оспорюваного договору не порушує законних прав та інтересів позивача.
В обґрунтування касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" ст.ст. 92, 203, 207, 215, 237, 241 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник зазначає, що суди невірно застосували ст. 241 Цивільного кодексу України, оскільки вказані положення застосовуються лише при вчиненні правочину з перевищенням повноважень, тоді як оспорюваний договір підписано від відповідача 1 невідомою особою за відсутності будь-яких повноважень. Також заявник касаційної скарги вважає помилковим посилання судів на те, що у справі № 33/349 судом встановлено відповідність спірних договорів вимогам ст.ст. 203, 205, 208 Цивільного кодексу України, оскільки під час розгляду даної справи не досліджувалось питання недійсності правочину з підстав підробки підпису директора відповідача 1.
Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Сервіси для юристів