ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2017 року Справа № 918/362/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Жукової Л.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"на ухвалу та постанову у справігосподарського суду Рівненської області від 29.07.2016 Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 № 918/362/16 господарського суду Рівненської областіза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод "Євронасіння"доТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола"провизнання банкрутомза участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Чорний І.В., від Приватного сільськогосподарського підприємства "ОРІАНА" - Сядро О.В.
ВСТАНОВИВ :
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29.07.2016 у справі № 918/362/16 (суддя Романюк Ю.Г.), зокрема, відмовлено Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", кредитор) у визнанні грошових вимог на суму 49 779 930,84 грн.
Включено до реєстру вимог кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола", зокрема, ПАТ "Дельта Банк" на суму 2 756,00 грн - судовий збір за подання заяви черговість задоволення вимог перша; на суму 14 297 360, 41 грн - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола" (далі - ТОВ СЗП "Стодола", боржник), які внесено до реєстру вимог кредиторів боржника окремо.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 у справі №918/362/16 (головуючий суддя: Демидюк О.О., суддя Дужич С.П., суддя Савченко Г.І.) ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.07.2016 у справі № 918/362/16 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишено без задоволення.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "Дельта Банк" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.07.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 у справі № 918/362/16 повністю; прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги ПАТ "Дельта Банк" повністю в розмірі 64 077 291,25 грн, включивши їх окремо до реєстру вимог кредиторів ТОВ СЗП "Стодола"; внести до реєстру вимог кредиторів витрати на оплату судового збору, понесені ПАТ "Дельта Банк" при поданні заяви до господарського суду з грошовими вимогами у справі № 918/362/15 про банкрутство ТОВ СЗП "Стодола" на суму 2 756,00 грн в першу чергу, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 3 ст. 6, ст.ст. 509, 526, 543, 627 ЦК України, ст. 193 ГК України, ч. 8 ст. 23, ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.05.2016 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод "Євронасіння" порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ СЗП "Стодола", введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Мамченко Лідію Назарівну.
Офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі № 918/362/16 здійснено на веб-сайті Вищого господарського суду України за № 32003 від 30.05.2016.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;
конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;
забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Згідно вимог ч. ч. 1, 2, 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
У відповідності до ст. 23 Закону про банкрутство до господарського суду надійшли письмові заяви з вимогами до боржника - ТОВ СЗП "Стодола" та документи, що їх підтверджують від, зокрема, ПАТ "Дельта Банк" про визнання грошових вимог кредитора до боржника на суму 64 077 291,25 грн.
Виходячи із вимог ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.
На підставі вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що виходячи із вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу наданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також, обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог, покладений на господарський суд.
Розглядаючи заяву ПАТ "Дельта Банк" з грошовими вимогами до боржника, суд першої інстанції в ухвалі від 29.07.2016 встановив, що заявлені грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" підтверджуються: кредитним договором № 25/08/KL від 06.08.2008 із додатковими угодами; іпотечним договором реєстраційний № 1717 від 29.08.2008 із додатковими договорами; кредитним договором № 29/08/KL від 06.08.2008 із додатковими угодами; договором застави № 29/08/KL/S 12 від 28.02.2012 із додатками та змінами; договором відступлення права вимоги за реєстровим № 9492, який діє зі змінами та доповненнями від 18.07.2012; договором переведення боргу (про заміну боржника у зобовязанні) від 21.12.2012; розрахунками заборгованості за кредитними договорами № 25/08/KL від 06.08.2008 та № 29/08/KL від 06.08.2008.
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, основним боржником по кредитних договорах №25/08/KL від 06.08.2008 та №29/08/KL від 06.08.2008 є ТОВ "Агро ХХІ", а ТОВ СЗП "Стодола" є лише майновим поручителем за іпотечним договором реєстраційний № 1717 від 29.08.2008 із додатковими договорами та договором застави № 29/08/KL/S 12 від 28.02.2012 із додатками та змінами, тобто, ТОВ СЗП "Стодола", в даному випадку, не є позичальником за основними кредитними договорами, як і не є особою, яка отримувала кредитні кошти, проте, норми Закону про банкрутство не обмежують право банку звернутися з грошовими вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.
Відповідно до п. 1.6 договору про внесення змін до іпотечного договору від 08.02.2010, заставна вартість предмета іпотеки є договірною і погоджується сторонами в розмірі 13 800 000,00 грн.
Сервіси для юристів