ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2015 року Справа № 922/4221/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого : Полянського А.Г.,
суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015у справі Господарського суду№ 922/4221/15 Харківської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства "Харківгаз"простягнення 17 161 476,84 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:Сидоренко А.С., дов. від 18.04.2014 № 14-100;відповідача:Юркова Т.С., дов. від 31.12.2014 № 4064
В С Т А Н О В И В:
У липні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (далі - Товариство) 17 161 476,84 грн. заборгованості, яка складається з пені у розмірі 8 014 574,60 грн., інфляційних втрат у розмірі 7 889 884,29 грн. та 3% річних у розмірі 1 257 017,95 грн.
Позовні вимоги Компанія, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувала тим, що Товариство несвоєчасно виконало грошові зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-228-ВТВ щодо розрахунків за поставлений природний газ, у зв'язку із чим йому нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних, які підлягають стягненню в судовому порядку.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.08.2015 (суддя Аріт К.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 (колегія суддів: Плужник О.В., Пушай В.І., Істоміна О.А.) рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2015 залишено без змін.
Вказані судові рішення мотивовано тим, що додатковою угодою від 21.12.2014 № 10 сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-228-ВТВ, встановивши остаточною датою проведення оплати 20.01.2016, що виключає можливість стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення у розрахунках по цьому договору.
Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (та додатковими поясненнями до неї), у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 і рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2015 та прийняти нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги Компанія обґрунтовує посиланням на обставини справи, порушення судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права, приписи ст. ст. 213, 525, 526, 599, 625, 631, 632, 651, 653, 654 ЦК України, ст. ст. 4, 42, 43, 47, 33, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Компанії, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 і рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2015 - без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство обґрунтовує тим, що оскаржувані судові рішення прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Компанії не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:
- між Компанією (продавець) та Товариством (покупець) 04.01.2013 було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13-228-ВТВ за яким продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, виключно для виробничо- технологічних витрат та нормованих втрат покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (далі - Договір);
- пунктом 2.1 Договору (із змінами відповідно до додаткової угоди № 3) передбачено, що продавець передає покупцю з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року газ в обсязі до 84 816,741 тис. куб. м.;
- в силу положень п. 6.1 Договору оплата за газ мала здійснюватись покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати обсягів газу протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснювався до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу;
- згідно з п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безпосередньому порядку повинен оплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу;
- відповідно до п. 10.3 Договору усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадку, зазначеного у пункті 10.4 цього Договору;
- в подальшому, з метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу та інших умов до Договору між сторонами було укладено низку додаткових угод, якими врегульовано обсяг природного газу для покриття потреб Товариства та порядок проведення розрахунків, у тому числі, додаткову угоду від 21.12.2014 № 10 якою сторони змінили порядок розрахунків, виклавши п. 6.1 ст. 6 "Порядок та умови проведення розрахунків" в новій редакції, відповідно до якої "Оплата за газ здійснюється купцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 Договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в відповідному місяці відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем та покупцем. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором Продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. У будь якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу;
- цією ж додатковою угодою викладено статтю 11 Договору "Строк дії Договору" у редакції, відповідно до якої Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення;
- на виконання Договору Компанія поставила, а Товариство прийняло протягом січня 2013 року - листопада 2014 року природний газ на загальну суму 305 648 729,29 грн., що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу, наявними в матеріалах справи;
- посилаючись на порушення вимог п. 6.1 Договору (у первісній редакції) в частині своєчасної оплати Товариством за поставлений природний газ, Компанія звернулась до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сервіси для юристів