Постанова ВГСУ від 09.12.2015 року у справі №914/294/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 914/294/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивача Багрій О.Л. (дов. від 14.05.2015 р. №05.14/15)відповідачаДзямко С.В. (дов. від 04.11.2015 р. №23)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства "Дуокс" Словацького Товариства з обмеженою відповідальністю "Дуокс с.р.о."на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р.у справі № 914/294/15 господарського суду Львівської областіза позовомДочірнього підприємства "Дуокс" Словацького Товариства з обмеженою відповідальністю "Дуокс с.р.о."доЛьвівського комунального підприємства "Львівелектротранс"простягнення 1440000,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

ДП "Дуокс" Словацького Товариства з обмеженою відповідальністю "Дуокс с.р.о." звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ЛКП "Львівелектротранс" 1440000,00 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані невиконання відповідачем умов договору поставки №46 від 15.01.2013 р., а також нормами ст.ст. 629, 631 Цивільного Кодексу України.

Позивачем було збільшено позовні вимоги до 1904874,40 грн., у тому числі: 1440000,00 грн. заборгованості, 413862,90 грн. інфляційних та 51011,50 грн. трьох процентів річних.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.03.2015 р. у даній справі (суддя Бортник О.Ю.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р. (головуючий суддя Марко Р.І., судді Кордюк Г.Т., Костів Т.С.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Дочірнє підприємство "Дуокс" Словацького Товариства з обмеженою відповідальністю "Дуокс с.р.о." звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р. та рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2015 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.11.2015 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 09.12.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеного тендеру, 15.01.2013 р. між ДП "Дуокс" Словацького ТОВ "Дуокс с.р.о." укладено договір поставки №46, у відповідності до якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти та оплатити на умовах договору, тролейбуси "Шкода" 14 Тр та "Шкода" 15 Тр в кількості визначеній в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Ціна за одиницю товару, відповідно до п.3.2 договору, також зазначена у вищенаведеній специфікації.

Пунктом 4 договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме, 40% попередня оплата згідно виставленого рахунку протягом 2-ох днів після повідомлення про загрузку товару на складі постачальника, 60% після поставки товару протягом 30 днів після отримання товару на складі замовника.

Згідно п. 4.3 договору оплата за товар проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п.11.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013 р.

31.12.2013 р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки № 46 від 15.01.2013 р., згідно якої цей договір діє до 30.04.2014 р., а в частині розрахунків за уже поставлений товар - до моменту повного виконання сторонами своїх розрахунків.

09.12.2013 р. в порядку п.4.1 договору позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-000000 на проведення передоплати в розмірі 40% за тролейбуси "Шкода" 14 Тр та "Шкода 15 Тр в кількості 9 одиниць на загальну суму 1440000,00 грн.

Відповідач попередньої оплати згідно виставленого позивачем рахунку-фактури не здійснив, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення коштів в сумі 1440000,00 грн.

Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зобов'язання відповідача за договором поставки від 15.01.2013 р. сплатити позивачу передоплату за тролейбуси діяло до 30.04.2014 р., а станом на 30.01.2015 р. (день звернення позивача до суду) вказане зобов'язання припинилось, як і припинилось зобов'язання позивача на підставі спірного договору поставити тролейбуси, крім тих, які уже оплачені відповідачем.

Крім того, суди попередніх інстанцій зауважили, що відповідач не здійснивши попередньої оплати згідно виставленого позивачем рахунку фактури на суму 1440000,00 грн. жодним чином не порушив умови договору, адже його правом є зменшення обсягу закупівлі товару.

З урахування викладених обставин, суди дійшли до висновку, що вимога позивача про захист свого права на отримання 1440000,00 грн. на підставі договору №46 від 15.01.2013 р., строк дії якого закінчився 30.04.2014 р., є необґрунтованою.

Разом з тим, вказані висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та прийнятими за неповного встановлення та надання правової оцінки усім обставинам справи, що призвело до невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Так, судами попередніх інстанцій не було враховано наступне.

Відповідно ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.