Постанова ВГСУ від 09.12.2015 року у справі №910/9543/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 910/9543/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полянського А.Г. - головуючого, Коробенка Г.П. (доповідач), Мачульського Г.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Укрводсервіс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.10.2015у справі№ 910/9543/15 Господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Укрводсервіс"до1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 2. Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву провизнання недійсним договоруза участю представників сторін:

позивача: Каращенко В.С. (представник за дов. від 23.03.2015 №б/н),

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2: ОСОБА_6 (представник за дов. від 12.02.2015 № 09)

ВСТАНОВИВ:

ДП "Укрводсервіс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ФОП ОСОБА_4 та РВ ФДМ України по м. Києву, згідно якого просить суд визнати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 11.02.2015 №7055 недійсним з підстав ненадання згоди позивачем на укладення спірного договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2015 у справі № 910/9543/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015, у позові відмовлено. Судові рішення мотивовані необгрунтованістю позовних вимог з посиланням на положення ГК України, ЦК України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДП "Укрводсервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати повністю та прийняти нове рішення, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 11.02.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди № 7055 нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.02.2015 (далі - договір).

Згідно п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення площею 136,00 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, на цокольному поверсі будівлі (далі - Майно), що перебуває на балансі державного підприємства "Укрводсервіс", ідентифікаційний код 32765831 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на "30" листопада 2014 р. і становить 1 102 635,00 грн.

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №789 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - грудень 2014 року 5 678,57 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2015 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень, лютий місяці 2015 року (п. 3.1. договору).

Згідно п. 10.1. договору цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 11 лютого 2015 р. до 11 січня 2018 р. включно.

Згідно п. 12 договору, акт приймання-передавання майна є його невід'ємною і складовою частиною.

Предметом спору у даній справі є недійсність вказаного вище договору оренди з огляду на відсутність згоди ДП "Укрводсервіс" на його укладення.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є зокрема об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1, 8 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець, за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду, у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном.

Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

При цьому, якщо орендодавець не одержав у встановлений термін висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, дозволу, відмови чи пропозицій від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, укласти договір оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією, висновків органу Антимонопольного комітету України, укладення договору оренди вважається з цими органами погодженим (ч. 3 ст. 9 Закону).

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіонального відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук.