ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2015 року Справа № 904/6000/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Теплогазстрой", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 рокуу справі господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об'єднаний елеватор", смт. Губиниха, Дніпропетровська обл.доТовариства з обмеженою відповідальністю "Теплогазстрой", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.простягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 50 000,00 грн.
за участю представників
позивача: не з'явився,
відповідача: Лозовий О.А.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Орільський об'єднаний елеватор" (далі за текстом - ТОВ "Орільський об'єднаний елеватор") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Теплогазстрой" (далі за текстом - ТОВ "Теплогазстрой") про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 50 000,00 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року позовні вимоги задоволено: присуджено до стягнення з ТОВ "Теплогазстрой" на користь ТОВ "Орільський об'єднаний елеватор" 50 000, 00 грн., що складають суму безпідставно отриманих грошових коштів та судовий збір.
Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 50 000, 00 грн., вказавши в призначенні платежу "за роботи згідно дог. № 152р від 25.06.2014 року", але у зв'язку з тим, що такий договір відсутній і сторони його не укладали (договірні відносини між сторонами не існували, оскільки документально цей факт не підтверджений), жодних грошових зобов'язань позивач перед відповідачем не має, а тому такі кошти були перераховані помилково за відсутності будь-яких правових підстав.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "Теплогазстрой" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
ТОВ "Орільський об'єднаний елеватор" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.
Розпорядженням від 07.12.2015 року № 03-05/2300 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.
В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року - скасувати і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 09.07.2014 року ТОВ "Орільський об'єднаний елеватор" платіжним дорученням № 111 від 09.07.2014 року здійснило перерахування ТОВ "Теплогазстрой" грошових коштів в сумі 50 000, 00 грн. з призначенням платежу "за роботи згідно дог. № 152р від 25.06.2014 р."
Позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 50 000,00 грн. вказував, що зазначений в призначенні платежу платіжного доручення договір позивач з відповідачем не укладав та жодних грошових зобов'язань перед відповідачем позивач не має і будь-які роботи чи послуги не виконувались, а грошові кошти були перераховані помилково за відсутності будь-яких правових підстав.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначав, що між позивачем та відповідачем було укладено договір в усній формі, на підставі якого позивач сплатив відповідачу суму 50 000 грн., що не є помилково перерахованими грошовими коштами.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що в порушення вищезазначених приписів процесуального закону, відповідачем не надано будь-яких документальних доказів на підтвердження його доводів щодо існування договірних відносин між сторонами.
Відтак, спірні грошові кошти є такими, що перераховані без правових підстав.
Згідно зі ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України безпідставне отримання чужого майна є підставою виникнення особливого позадоговірного зобов'язання.
Положеннями ст.1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Сервіси для юристів