ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2015 року Справа № 904/429/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 у справі№ 904/429/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства " Банк "Київська Русь"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ензим"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору Приватне акціонерне товариство "Альба Україна"простягнення 505 523, 97 грн.в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаГордієнко І.С.- - відповідачаТимошенко Н.А.- - третьої особине з'явився
В С Т А Н О В И В:
В січні 2015 року Публічне акціонерне товариство " Банк "Київська Русь" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ензим" про стягнення 505 523, 97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі договору про відступлення права вимоги № 70681-20/14-7 від 05.06.2014 до позивача, як до нового кредитора, перейшло право вимоги первісного кредитора по договору купівлі-продажу № 1030 від 21.01.2013 щодо сплати заборгованості, а відповідач відмовляється погашати борг.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2015 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Приватне акціонерне товариство "Альба Україна".
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2015 (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основну суму боргу в розмірі 388 780,98 грн., 44 277,67 грн. - пені, 7 285,65 грн. 3 % річних, 64 148,86 грн. інфляційних втрат та 10 089, 86 грн. витрат по оплаті судового збору. В решті позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 (у складі головуючого Подобєд І.М., суддів: Дармін М.О., Березкіна О.В.) вказане судове рішення скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму 6 880 грн. 89 коп. пені, 543 грн. 22 коп. три проценти річних, 148 грн. 48 коп. витрат на судовий збір за подання позовної заяви з майновими вимогами. В решті позову відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 4 970 грн. 76 коп. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду, 5 000 грн. 00 коп. відшкодування оплати послуг адвоката.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ензим" заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції - без змін.
В своїх поясненнях по суті спору, які залучені до матеріалів справи та враховані судом, Приватне акціонерного товариства "Альба Україна" посилається на те, що заперечення боржника проти вимог нового кредитора на момент підписання договору не існували, у зв'язку з чим вважає скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Приватне акціонерне товариство "Альба Україна" не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що 21.01.2013 між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ензим", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 1030, за умовами якого, продавець зобов'язався передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення (товар) у власність покупця, а останній зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.
В пунктах 6.1. та 6.2. договору купівлі-продажу сторони узгодили, що товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних.
На виконання умов договору, за період з 28.03.2014 по 26.04.2014 Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" поставлений, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Ензим" отриманий без зауважень товар на загальну суму 388 780, 97 грн., що підтверджується видатковими накладними, які відповідають ознакам первинних документів та оформлені у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору купівлі-продажу покупець проводить оплату за товар у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку кожної партії товару.
Відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого йому товару не виконав, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість в розмірі 388 780, 97 грн.
Отже, станом на 04.06.2014 у Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" існувало право вимоги до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ензим" щодо сплати 388 780, 98 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, а також обумовлених вказаним вище договором купівлі-продажу штрафних санкцій (пункти 7.1., 7.2. договору).
05.06.2014 Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" за договором відступлення права вимоги № 70681-20/14-7 відступлено Публічному акціонерному товариству "Банк "Київська Русь", як новому кредитору, право вимоги по договору купівлі-продажу № 1030 від 21.01.2013, що підтверджується актом приймання-передачі з балансу на баланс дебіторської заборгованості в сумі 388 780, 98 грн. та випискою з балансового рахунку боржника (довідка № 2003а від 04.06.2014) (а.с. 24 т. 1, а.с. 62-67 том 2)).
Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з тим, що відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконує, внаслідок чого, у нього утворилась заборгованість, право на стягнення якої, перейшло до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги від 05.06.2014.
Колегія вважає висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову достатньо обґрунтованим, виходячи з наступного.
В додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги міститься повідомлення про здійснення відступлення права вимоги, яке мало бути надіслане на адресу відповідача (ТОВ "Ензим") (а.с. 23 т. 1). Докази направлення такого повідомлення 26.06.2014 були надані позивачем додатково суду апеляційної інстанції(а.с.57-59,т.2).
Щодо наявної в матеріалах справи претензії № 1 від 25.09.2014 (а.с. 25-26 т. 1) про сплату заборгованості, яка містить вимогу позивача до відповідача про перерахування суми заборгованості, у додатках до якої міститься посилання на копію договору про відступлення права вимоги № 70681-20/14-7 від 05.06.2014 та копію акту приймання - передачі права вимоги до цього договору, то докази відправлення позивачем цієї претензії також були надані позивачем додатково лише суду апеляційної інстанції (а.с. 60-61 том 2) та містять відмітки пошти про неотримання відповідачем цього поштового відправлення з причини "адресат вибув" та повернуто "за закінченням строку зберігання".
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції та доводи відповідача про неотримання ним повідомлень про відступлення права вимоги за вказаним договором до 26.06.2014, є достатньо обґрунтованим.
Отже, судом першої інстанції невірно був встановлений факт того, що відповідач був повідомлений про здійснену третьою особою на користь позивача уступку права вимоги за вказаним вище договором № 70681-20/14-7 від 05.06.2014.
Сервіси для юристів