ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2015 року Справа № 6/308 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015за заявоюДержавного авіаційного підприємства "Карпати-Авіа"прозміну способу та порядку виконання рішенняу справі№6/308 господарського суду міста Києваза позовомУжгородського транспортного прокурора в інтересах держави в особі державного авіаційного підприємства "Карпати-Авіа" МНС України (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофипростягнення 255850,51 грн. та зобов'язання повернути вертолітв судовому засіданні взяли участь представники: - Державного авіаційного підприємства "Карпати-Авіа" МНС України Лябах О.О., - відповідача Пантюшенко О.О., - Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій Лябах О.О., - прокуратури Рядчик А.В.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.09.2009 у даній справі задоволений позов Ужгородського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного авіаційного підприємства "Карпати-Авіа" МНС України до ТОВ "Велес"; за рішенням, зокрема, зобов'язано ТОВ "Велес" повернути ДАП"Карпати-Авіа" вертоліт МІ-8МТ, заводський №94698.
Вказане судове рішення набрало законної сили і на його виконання 05.04.2011 господарським судом міста Києва видані відповідні накази.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2012 у даній справі за заявою ТОВ "Велес" (відповідача/боржника) змінено спосіб виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2009 у даній справі з зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" повернути ДАП "Карпати-Авіа" МНС України у технічно справному стані відповідно до акту приймання-передачі протягом десяти (10) днів з набрання рішенням суду законної сили на стягнення з ТОВ "Велес" на користь ДАП "Карпати-Авіа" МНС України 5 196 450,00 грн. вартість вертольоту МІ-8МТ, заводський №94698.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 вказану ухвалу скасовано.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2013 постанову апеляційного господарського суду від 20.02.2013 скасовано, а ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.
В 2015 році до господарського суду міста Києва звернулося Державне авіаційне підприємство "Карпати-Авіа" МНС України (позивач) із заявою про зміну способу виконання рішення, а саме: просило замість зобов'язання ТОВ "Велес" сплати позивачу вартість вертольоту у сумі 5 196 450,00 грн., зобов'язати ТОВ "Велес" повернути позивачу вертоліт МІ08МТ, заводський №94698.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2015 (суддя Ковтун С.А.) відмовлено позивачу у задоволенні вказаної заяви.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 (судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О., Ткаченко Б.О.) вказану ухвалу місцевого суду скасовано, заяву позивача про зміну способу виконання рішення задоволено.
Відповідач, не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.
07.12.2015 від Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій наді йшли пояснення у справі стосовно правонаступництва третьої особи у справі.
09.12.2015 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Велес" надійшли пояснення, в яких товариство просить касаційну скаргу задовольнити.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 115 ГПК України унормовано, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (з протоколами).
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Виконання судового рішення має бути захищене як складова частина доступу до суду в світлі вимог ст. 6 Конвенції (Справа "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece) від 19.03.1997.
Згідно з ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Аналогічні приписи містяться і в ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження".
Отже, законодавцем передбачено право суду як з власної ініціативи, так і за заявою особи, змінити спосіб виконання судового рішення, у разі неможливості його виконання у тому вигляді, який постановлено судовим рішенням; обмежень щодо кількісної можливості вчинення відповідних дій законодавцем не встановлено, адже метою зміни способу виконання судового рішення є задоволення вимог стягувача за рішенням, яке набрало законної сили.
Згідно з п. 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Пунктом 7.1.3. вказаної постанови пленуму унормовано, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками.
Згідно з приписами ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Сервіси для юристів