Постанова ВГСУ від 09.12.2014 року у справі №914/1721/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року Справа № 914/1721/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргуПАТ "Брокбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" Куреного Олександра Вікторовичана постанову та рішенняЛьвівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року господарського суду Львівської області від 24.06.2014 рокуу справі господарського суду № 914/1721/14 Львівської областіза позовом Громадської організації "Львівська обласна асоціація інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"до ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Львівського головного регіонального відділенняпростягнення 30 594, 07 грн. заборгованості за Договором банківського строкового вкладу "Стандарт" №3 від 05.02.2014 рокув судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" Куреного Олександра Вікторовича: Шпак Т.Г. (довіреність №412/03 від 14.08.2014 року), Громадської організації "Львівська обласна асоціація інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України": не з'явилися.В С Т А Н О В И В :

15.05.2014 року Громадська організація "Львівська обласна асоціація інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (далі - позивач) звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Львівського головного регіонального відділення (далі - відповідача) про стягнення грошових коштів на суму 30 594, 07 грн., з яких 30 000 грн. - сума депозиту, яку позивачу не було повернено по закінченню строку Договору банківського строкового вкладу "Стандарт" №3 від 05.02.2014 року у зв'язку із запровадженням у відповідача, як неплатоспроможного банку, тимчасової адміністрації, 431, 50 грн. - процентів за депозитом, та 162, 57 грн. - 3% річних за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з виплати спірних грошових коштів (а.с. 6 - 15).

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.06.2014 року (суддя Кидисюк Р.А.) позов задоволено, стягнено з відповідача на користь позивача 30 000 грн. суми депозиту, 431, 50 грн. процентів за депозитом та 162, 57 грн. - 3% річних, стягнено з відповідача в доход Державного бюджету України 1 827 грн. судового збору (а.с. 48 - 51).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 24.06.2014 року та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи тим, що вимоги позивача, який є кредитором відповідача, щодо виплати коштів за договором банківського вкладу (депозиту), строк дії якого закінчився, не можуть бути виконані відповідачем в силу положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку із запровадженням стосовно банку-відповідача тимчасової адміністрації.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Давид Л.Л., судді: Данко Л.С., Кордюк Г.Т.) апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 24.06.2014 року у даній справі - без змін (а.с. 88 - 93).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 22.09.2014 року та рішення суду першої інстанції від 24.06.2014 року, прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статей 1, 2, 36, 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 5 Закону України "Про судовий збір", а також неповнотою дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення даного спору.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2014 року зазначену касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 02.12.2014 року о 12 год. 45 хв.; ухвалою суду касаційної інстанції від 02.12.2014 року строк розгляду касаційної скарги продовжено на 15 днів та відкладено її розгляд на 09.12.2014 року о 12 год. 45 хв.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 22.09.2014 року та рішення суду першої інстанції від 24.06.2014 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника відповідача, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частинами 1, 2 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Отже, фізична або юридична особа, яка внесла кошти на депозит в установі банку, є кредитором банку з майновими вимогами щодо одержання процентів або іншого доходу, обумовленого договором банківського вкладу, за користування банком грошовими коштами вкладника, а також повернення суми вкладу після закінчення строку дії договору банківського вкладу (депозиту) або на першу вимогу вкладника.

Згідно з частиною 3 статті 1058 ЦК України, до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким встановлюються повноваження, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, врегульовані наслідки запровадження щодо банку тимчасової адміністрації.

Так, згідно з частинами 5, 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами. Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється, зокрема, на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до вкладників віднесено фізичних осіб (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката.

Отже, на зобов'язання банку з виплати коштів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за договорами банківського вкладу (депозиту) поширюються передбачені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження щодо задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час тимчасової адміністрації, запровадженої щодо неплатоспроможного банку.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором банку.

Відтак, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним та застосовується переважно перед нормами цивільного (господарського) законодавства.

Частиною 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, зокрема, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Згідно з пунктом 20.9. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003 року (зі змінами та доповненнями), після прийняття Національним банком рішення про відкликання в банку банківської ліцензії (власником банку рішення про ліквідацію банку) і призначення ліквідатора поточні та вкладні (депозитні) рахунки клієнтів закриваються ліквідатором банку.

Відповідно до частини 3 статті 1075 ЦК України, залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.