ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2014 року Справа № 910/14754/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргуУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївнина постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 рокуу справі господарського суду № 910/14754/14 міста Києваза позовом Приватного підприємства "ФАНГ"до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю науково- виробниче підприємство "БілоцерківМаз"провизнання припиненим договору іпотеки та зняття заборони відчуження в судовому засіданні взяли участь представники:
ПАТ "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни: Гуцул А.Д. (довіреність №10/00-151 від 11.08.2014 року),Приватного підприємства "ФАНГ":Давідкова К.О. (довіреність №34 від 16.07.2014 року),Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "БілоцерківМаз": Гореліков І.В. (довіреність №18 від 14.11.2014 року).ВСТАНОВИВ :
у липні 2014 року Приватне підприємство "ФАНГ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі - відповідача) про припинення договору іпотеки від 30.08.2007 року, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі за №6064, укладеного між позивачем, як майновим поручителем, та відповідачем, а також зняття заборони відчуження належного позивачеві на праві приватної власності нерухомого майна №2084/10 від 30.08.2007 року, накладеної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А., у зв'язку з укладенням договору іпотеки, та про вилучення зазначеного запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1, а.с. 6 - 129).
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ НВП "БілоцерківМаз" (позичальника) перед відповідачем (кредитодавцем) позивач передав в іпотеку відповідача належне йому на праві приватної власності нерухоме майно. В подальшому, за результатами розгляду позову банку-іпотекодержателя до позичальника та майнового поручителя, як співвідповідачів, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, господарським судом було прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Позивач вважає, що обставини, встановлені зазначеним рішенням господарського суду, яке набрало законної сили, є преюдиційними у даній справі, у зв'язку з чим іпотека, яка є похідною від основного зобов'язання, підлягає припиненню згідно положень статті 17 Закону України "Про іпотеку", а накладена заборона відчуження майна - вилученню з реєстру обтяжень.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2014 року порушено провадження у справі №910/14754/14, залучено до участі у справі третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "БілоцерківМаз" (далі - третя особа), справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.08.2014 року, в якому оголошувалася перерва до 20.08.2014 року (том 1, а.с. 1 - 2, 206).
28.07.2014 року, до початку розгляду справи по суті, до господарського суду надійшла заява позивача про зміну предмета позову шляхом викладення позовної вимоги згідно пункту 1 позовної заяви у такій редакції: "Визнати припиненим договір іпотеки від 30.08.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. за реєстраційним №6064, укладений між ПП "Фанг" та ПАТ "Банк Форум"" (вх. №06-37/34262/14) (том 1, а.с. 133 - 137).
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.08.2014 року (суддя Пукшин Л.Г.) позов задоволено частково, визнано припиненим договір іпотеки від 30.08.2007 року, укладений між позивачем та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. за реєстраційним №6064, в іншій частині позовних вимог відмовлено, стягнено з відповідача на користь позивача 1 218 грн. судового збору (том 1, а.с. 232 - 239).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зняття заборони відчуження належного йому нерухомого майна, накладеної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. у зв'язку із укладенням спірного договору іпотеки, та вилучення запису про зазначене обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення від 20.08.2014 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, судові витрати за подання апеляційної скарги на суму 1 827 грн. покласти на відповідача. Позивач зазначив про те, що вимога про зняття заборони відчуження нерухомого майна, обтяженого іпотекою, та вилучення запису про таке обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є похідною від основної вимоги про визнання договору іпотеки припиненим, тому такі вимоги, як тісно взаємопов'язані, за наявності на це правових підстав, повинні задовольнятися одночасно.
Також, до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду від 20.08.2014 року звернувся відповідач, який просив скасувати рішення в частині визнання припиненим спірного договору іпотеки та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи відсутністю правових підстав для припинення іпотеки, передбачених положеннями статті 17 Закону України "Про іпотеку".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Авдеєва П.В., суддів: Яковлєва М.Л., Ільєнок Т.В.) апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2014 року скасовано частково, позов задоволено повністю, визнано припиненим договір іпотеки від 30.08.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. за реєстраційним №6064, укладений між позивачем та відповідачем, знято заборону відчуження нерухомого майна позивача, накладену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. за №2084/10 у зв'язку з укладенням договору іпотеки №6064 від 30.08.2014 року, вилучено вказаний запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, стягнено з відповідача на користь позивача судові витрати у справі на загальну суму 5 481 грн. (том 2, а.с. 65 - 74).
Не погоджуючись з винесеною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 02.10.2014 року та рішення суду першої інстанції від 20.08.2014 року, прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 14, 267, 598 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 202, 203 Господарського кодексу України, статті 17 Закону України "Про іпотеку", статей 34, 74 Закону України "Про нотаріат", статей 6, 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 1.5., 2.5. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №31/5 від 09.06.1999 року, Глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, статей 16, 21, 27, 35, 54, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Скаржник доводить, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, не звернув увагу на те, що основне зобов'язання, на забезпечення виконання якого позивачем передано в іпотеку відповідача належне йому на праві власності нерухоме майно, не виконане, предмет іпотеки не було знищено чи реалізовано, а банк, як іпотекодержатель, не набув права власності на спірний предмет іпотеки, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання іпотеки припиненою та зняття заборони відчуження обтяженого нею нерухомого майна.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників учасників провадження у справі, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною 1 статті 575 ЦК України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пунктом 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року роз'яснено про те, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 30.01.2007 року між АКБ "Форум" (банк), правонаступником якого є ПАТ "Банк Форум" (відповідач у даній справі), та ТОВ НВП "БілоцерківМаз" (позичальник, третя особа у даній справі) укладено Генеральний кредитний договір №14/07/00-KL, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти у формі кредиту та/або кредитної лінії в розмірі, що не перевищує максимальний ліміт кредитування, зазначений у графі 1 розділу 1 цього договору, в порядку та на умовах, які встановлені цим договором та додатковими договорами, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку отримані в межах максимального ліміту кредитування кредитні кошти, а також сплатити відповідні проценти та виконати всі інші зобов'язання згідно умов цього договору та додаткових договорів (том 1, а.с. 27 - 52).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 30.08.2007 року між відповідачем, як іпотекодержателем, та позивачем, як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. та зареєстрований в реєстрі за №6064, за умовами якого позивач зобов'язався перед банком-відповідачем відповідати за виконання позичальником-третьою особою зобов'язань за Генеральним кредитним договором №14/07/00-KL від 30.01.2007 року належним йому на праві власності майном - частиною нежитлових будівель: літ. "Ч-2", корпус №8 загальною площею 1276,5 кв.м., літ. "О", корпус №7 загальною площею 2238,6 кв.м., літ. "Ю", корпус №28А загальною площею 725,5 кв.м., літ. "Щ", корпус №28 загальною площею 839,9 кв.м., які знаходяться за адресою: Київська область, місто Біла Церква, бульвар 1 Травня, 13, заставною вартістю 11 946 067 грн. (том 1, а.с. 53 - 59).
Судами встановлено, що у зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів за Генеральним кредитним договором №14/07/00-KL від 30.01.2007 року, банк звернувся до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ НВП "БілоцерківМаз" та Приватного підприємства "Фанг", за участі третьої особи ТОВ "Херсонський машинобудівний завод", про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, за результатами розгляду якого рішенням господарського суду Київської області від 19.11.2012 року у справі №7/037-12, залишеним в силі Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 року та Постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2013 року, в задоволенні позову відмовлено повністю (том 1, а.с. 69 - 80, 91-109, 113 - 122).
Сервіси для юристів