Постанова ВГСУ від 09.12.2014 року у справі №910/11127/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року Справа № 910/11127/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -не з'явились,відповідача-не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "УПІ-Магістраль"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.10.2014у справі№910/11127/14за позовом ДП "Український транспортно-логістичний центр"доТОВ "УПІ-Магістраль"про стягнення 60044,95 грн. пенівстановив:

Рішенням господарського суду м.Києва від 20.08.2014 (суддя Цюкало Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 (судді: Коротун О.М., Сулім В.В., Гаврилюк О.М.), позов задоволено частково - на підставі ст.ст.549,611,612,901,903 ЦК України та ст.ст.216,231 ГК України стягнуто з відповідача на користь позивача 45976,25 грн. пені. В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.

ТОВ "УПІ-Магістраль" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме ст.ст.264,548,614,901 ЦК України. Зокрема, скаржник вказує на те, що згідно умов договору про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з цими перевезеннями №1106/216-2012 від 15.05.2012 (далі - договір №1106/216-2012 від 15.05.2012) заборгованість повинна була виникнути саме за надані послуги з організації перевезення вантажів, тобто за послуги експедитора (ДП "Український транспортно-логістичний центр"), а не третіх осіб, зокрема перевізників. У зв'язку з цим, розмір заборгованості повинен визначатись розміром плати (винагороди) експедитора. Крім того, заявник стверджує, що сторонами в договорі №1106/216-2012 від 15.05.2012 не встановлено відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне здійснення передоплати, тому пеня могла нараховуватись лише на суму фактично наданих послуг, а не на розмір передоплати. Разом з цим, заявник вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про переривання строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені внаслідок визнання боржником основного боргу.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню в частині задоволених позовних вимог про стягнення 45976,25 грн. пені з передачею справи на новий розгляд в цій частині позову до господарського суду м.Києва з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив того, що:

15.05.2012р. між ДП "Український транспортно-логістичний центр" (основний виконавець) та ТОВ "УПІ-Магістраль" (замовник), ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" (співвиконавець-1) та ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (співвиконавець-2) було укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з цими перевезеннями №1106/216-2012.

Розділом 1 договору №1106/216-2012 від 15.05.2012 основний виконавець та співвиконавці зобов'язуються за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішньодержавних та експортно-імпортних перевезень вантажів у напіввагонах власності співвиконавців.

Згідно з п.2.2.5 договору №1106/216-2012 від 15.05.2012 замовник зобов'язаний здійснювати попередню оплату за послуги, пов'язані з організацією перевезення вантажів, що замовлені замовником, шляхом перерахування коштів у сумах, що відповідають обсягу замовлених послуг (з урахуванням режиму роботи банківських установ, але не менше ніж середньодобове нарахування протягом 3 діб, що склалося за попередні періоди) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання (розподільчий рахунок) основного виконавця №26039146294 у банку ПАТ "Акціонерний банк "Експрес-Банк" МФО 322959, код за ЄДРПОУ №34619229 та забезпечувати своєчасне надходження коштів на зазначений рахунок основного виконавця.

Також п.2.2.7 договору №1106/216-2012 від 15.05.2012 передбачено, що замовник зобов'язаний проводити оплату за надані послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, та інші додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, які замовлені замовником, відповідно до розділу 3 договору.

Розділом 3 вказаного договору передбачено порядок проведення розрахунків між сторонами та вартість послуг. Зокрема, п.3.2 договору №1106/216-2012 від 15.05.2012 визначено, що оплата послуг відповідно до договору здійснюється сторонами у національній валюті України, на умовах попередньої оплати.

Станом на 01.11.2012р. відповідачем допущено прострочення грошового зобов'язання за договором №1106/216-2012 від 15.05.2012, а саме несвоєчасно здійснено оплату послуг з перевезень, через що виникла дебіторська заборгованість, яка станом на 22.12.2012р. складала 710012,91 грн. та лише 29.05.2013р. була погашена.

Пунктом 4.3 договору №1106/216-2012 від 15.05.2012 передбачено, що у разі виникнення заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажів сторони сплачують пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення платежу, але не більше облікової ставки Національного банку України.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судами встановлено факт порушення відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг в порядку передоплати, що тягне за собою відповідні правові наслідки, а саме нарахування та сплату пені.

Крім того, судами встановлено, що сторонами в договорі №1106/216-2012 від 15.05.2012 не було погоджено іншого способу оплати замовником послуг, окрім попередньої оплати.

У зв'язку з викладеним, суди відхилили посилання скаржника на те, що оскільки сторонами в договорі не встановлено відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне здійснення передоплати, то пеня могла нараховуватись лише на суму фактично наданих послуг.

Також апеляційним судом відхилено помилкові твердження скаржника про те, що розмір заборгованості повинен визначатися розміром плати (винагороди) саме експедитора (ДП "Український транспортно-логістичний центр"), а не третіх осіб, зокрема перевізників, з огляду на таке.

В п.2.4.5 договору №1106/216-2012 від 15.05.2012 зазначено, що основний виконавець зобов'язаний виступати платником залізничного тарифу, послуг, пов'язаних з відправленням або видачею вантажу та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, замовлених замовником. Перелік послуг, які за замовленням замовника сплачує основний виконавець, зазначається в додатку 1 до договору.

Крім того, пунктом 3.5.3 договору №1106/216-2012 від 15.05.2012 передбачено, що саме основний виконавець здійснює остаточний розрахунок зі співвиконавцями за надані вагони.

Твердження апелянта про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до спірних правовідносин апеляційною інстанцією враховано частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, нарахування позивачем з 22.12.2012 пені на заборгованість у розмірі 710012,91 грн., яка визнана відповідачем у листі №148 від 04.03.2013, є правомірним в розумінні вищенаведених приписів законодавства та не порушує строків позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у сумі 45976,25 грн. за період з 22.12.2012р. по 28.05.2013р. (з огляду на вимоги ст.232 ГК України та ст.258 ЦК України). В свою чергу, стягнення пені за період з 01.11.2012р. по 21.12.2012р. порушує вищенаведені вимоги законодавства, зокрема, в частині застосування спеціального строку позовної давності для даного виду стягнення, а, відтак, суд першої правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором №1106/216-2012 від 15.05.2012.