ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2014 року Справа № 18/1971/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Погребняка В.Я.,суддів:Білошкап О.В., Запорощенка М.Д.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"на ухвалу та постанову у справігосподарського суду Полтавської області від 19.06.2014 Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 № 18/1971/12 господарського суду Полтавської областіза заявою Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро"пробанкрутство за участю представників сторін: від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро" - Шевченко О.А. дов. б/н від 30.01.2014 року, від Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" - Бойко В.А. - дов. № 369 від 28.12.2011 року,
ВСТАНОВИВ :
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.06.2014 у справі № 18/1971/12 (суддя Іванко Л.А.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови господарського суду Полтавської області від 17.10.2013 у справі № 18/1971/12 залишено без задоволення, постанову господарського суду Полтавської області від 17.10.2013 у справі № 18/1971/12 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури залишено без змін.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 у справі № 18/1971/12 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Полтавської області від 19.06.2014 у справі № 18/1971/12 залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі - ТОВ СП "Нібулон") звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 та ухвалу господарського суду Полтавської області від 19.06.2014 у справі № 18/1971/12, прийняти нове рішення, яким скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 17.10.2013 у справі № 18/1971/12 з ухваленням рішення про застосування щодо боржника у справі № 18/1971/12 судової процедури розпорядження майном, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 32, 34, 43 ГПК України.
Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою господарського суду Полтавської області від 17.10.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро" (далі - ТОВ "Інтер-Агро", боржник) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Веничука Є.В.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 вищевказана постанова залишена без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2014 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 та постанову господарського суду Полтавської області від 17.10.2013 залишено без змін.
У лютому 2014 ТОВ СП "Нібулон" звернулось до господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови господарського суду Полтавської області від 17.10.2013 у справі № 18/1971/12 про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Заява аргументована тим, що після прийняття постанови суду першої інстанції від 17.10.2013 заявнику стали відомі нові обставини, а саме: 30.12.2013 ним отримано лист № 2-1057 від 25.12.2013 голови Аудиторської палати України з інформацією, що за результатами розгляду скарги ТОВ СП "Нібулон" рішенням Аудиторської палати України від 19.12.2013 № 286/6.2 за неналежне виконання професійних обов'язків - порушення статей 6 та 19 Закону України "Про аудиторську діяльність", а також недотримання стандартів аудиту при складанні висновку незалежного аудитора ТОВ "Інтер-Агро" до директора Аудиторської фірми ПП "КСК-Аудит" аудитора ОСОБА_7 застосовано стягнення у вигляді зупинення чинності сертифіката строком на 6 місяців.
Заявник вважає, що дане рішення Аудиторської палати спростовує висновок незалежного аудитора, як доказ неспроможності боржника відновити свою платоспроможність, який, на його думку покладено в основу постанови від 17.10.2013 про визнання боржника банкрутом, а тому просить її скасувати та винести ухвалу про застосування щодо боржника судової процедури розпорядження майном.
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 19.06.2014, керуючись ст. 112 ГПК України, дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" про перегляд постанови суду першої інстанції від 17.10.2013 про визнання боржника банкрутом за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає, оскільки, рішення Аудиторської палати України від 19.12.2013 № 286/6.2, яким застосовано до директора аудиторської фірми ПП "КСК-Аудитор" аудитора ОСОБА_7 стягнення у вигляді зупинення чинності сертифіката строком на 6 місяців, не визнає нечинним висновок про результати аналізу фінансово-майнового стану ТОВ "Інтер-Агро" за період з 01.01.2009 по 30.09.2012, не встановлює нових фактів, які мають істотне значення для розгляду справи про банкрутство, та не є належним доказом, що підтверджує нововиявлені обставини.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 03.09.2014 погодився із висновками суду першої інстанції про те, що рішення аудиторської палати України від 19.12.2013 № 286/6.2 не встановлює нових фактів, які мають істотне значення для розгляду справи про банкрутство та не є належним доказом, що підтверджує нововиявлені обставини, та дійшов висновку, що господарський суд правомірно залишив постанову суду першої інстанції від 17.10.2013 у справі № 18/1971/12 без змін.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що Аудиторська палата України у своєму рішенні від 19.12.2013 № 286/6.2 вирішила за неналежне виконання професійних обов'язків застосувати до аудитора ОСОБА_7 стягнення у вигляді зупинення чинності сертифіката строком на 6 місяців, а не встановлювала факти того, що банкрут - ТОВ "Інтер-Агро", не є неплатоспроможним, або, що він взмозі відновити свою платоспроможність. Тобто, не встановлювалась істотна обставина, що має значення для розгляду підстав про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Господарський суд Полтавської області, приймаючи постанову від 17.10.2013 у справі № 18/1971/12, якою визнав боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, встановлював наявність факту неплатоспроможності і неможливості відновлення платоспроможності не тільки за висновком незалежного аудитора про результати аналізу фінансово-майнового стану, а й за іншими доказами, які мітяться в матеріалах справи.
Висновок незалежного аудитора в межах справи про банкрутство є одним із доказів, а не єдиним доказом, у підтвердження факту неплатоспроможності боржника та його неспроможності відновити платоспроможність.
Встановлення обставини неналежного виконання професійних обов'язків аудитором ОСОБА_7, на думку суду апеляційної інстанції, може свідчити про те, що висновок вказаним аудитором складено неналежним чином, однак не змінює наявності обставини неплатоспроможності боржника, що підтверджується встановленим перевищенням пасиву над активом, неможливостю виконання грошових зобов'язань, строк виконання яких настав, відсутностю будь-яких пропозицій по укладенню мирової угоди, введенню процедури санації та інше.
Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Аудиторської палати України від 19.12.2013 № 286/6.2 може розглядатися лише як підтвердження або спростування факту, в даному випадку належності та допустимості доказу - аудиторського висновку, але ніяк як сам окремий факт який встановлює або спростовує наявність ознак для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що постанова господарського суду Полтавської області від 17.10.2013 була предметом перегляду в суді апеляційної та в суді касаційної інстанції.
В касаційній скарзі ТОВ СП "Нібулон" від 24.01.2014 № 833/3-14/28 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 представник заявника вказував, що в апеляційній інстанції під час розгляду справи у суді представником ТОВ СП "Нібулон" Чернюк В.М. було надано як доказ і передано безпосередньо судовій колегії у руки витяг з офіційного електронного сайту Аудиторської палати України (www.apu.com.ua), а саме, рішення Аудиторської палати України від 19.12.2013 № 286/6.2. Оскаржуючи постанови суду першої та апеляційної інстанції до Вищого господарського суду України, заявник в обґрунтування своїх вимог також посилався на рішення Аудиторської палати України від 19.12.2013 № 286/6.2, як на встановлений факт неналежного виконання своїх обов'язків аудитором при наданні аудиторських послуг.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не можуть вважатися нововиявленими обставини, на які заявник - ТОВ СП "Нібулон" вже посилався у своїх поясненнях.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правові підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції відсутні, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Сервіси для юристів