ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2016 року Справа № 916/1298/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Корсака В.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиКвартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, м. Одесана постановуОдеського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 рокуу справі господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-Фінансової Компанії "Південбудкомплект", м. ОдесадоКвартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, м. Одесапростягнення 196 640, 44 грн.
за участю представників
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-Фінансова Компанія "Південбудкомплект" (далі за текстом - ТОВ БФК "Південбудкомплект") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси про стягнення 196 640, 44 грн., з яких: 99 454, 86 грн. основного боргу; 88 259, 17 грн. інфляційних втрат; 8 926, 41 грн. 3 % річних.
Рішенням господарського суду Одеської області від 15.07.2016 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 року позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси на користь ТОВ БФК "Південбудкомплект" 99 454, 86 грн. основної заборгованості, 87 883, 74 грн. інфляційних втрат, 8 926, 41 грн. 3 % річних та судовий збір; в решті позову відмовлено.
Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання за Договором купівлі № 08/04-13 від 04.06.2013 року щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 99 454, 86 грн.; також, враховуючи факт прострочення виконання грошового зобов'язання суди дійшли висновків про наявність правових підстав для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, однак при перевірці розрахунку встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку при розрахунку інфляційних втрат, а тому позовні вимоги в цій частині задоволено частково у розмірі 87 883, 74 грн. та 8 926, 41 грн. 3 % річних.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 15.07.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
ТОВ БФК "Південбудкомплект" відзиву на касаційну скаргу подано не було.
Сторін згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористалися передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.06.2013 року ТОВ БФК "Південбудкомплект" (продавець) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси (покупець) укладено Договір купівлі № 08/04-13 (далі за текстом - Договір), за умовами якого продавець зобов'язаний поставити та передати у власність покупця: 22.21.1-прутки та профілі пластмас - 41341,50; 22.21.3-пластини, листи, фольга і стрічки пластмасові, неармовані чи не з'єднані з іншими матеріалами - 10819,32; 22.23.1-вироби пластмасові для будівництва - 2772,00; 25.50.1-вироби кування, пресування, штампування та профілювання металу - 921,60; 27.40.2-лампи - 4080,00; 27.33.1-пристрої електромонтажні - 978,00; 23.11.1-скло листове - 3129,60; 23.42.1-вироби санітарно-технічні керамічні - 26178,00; 23.62.1-вироби з гіпсу для будівництва - 2042,04; 23.31.1- плитка та плитки керамічні - 3880,80 (в подальшому товар), а покупець прийняти та оплатити його на умовах Договору в строки і за цінами згідно із специфікацією (яка є невід'ємною частиною цього Договору) та виставленого рахунку та накладної згідно державного класифікатора продукції та послуг ДК0 16-2010.
Згідно з п. п. 4.2, 4.4 Договору сума Договору складає 99 454, 86 грн., у тому числі ПДВ - 16 575, 81 грн. Розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі накладної та рахунку.
Відповідно до п. 8.1 Договору він вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими особами і діє до 31.12.2013 року, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань сторін.
На виконання умов Договору позивач поставив на адресу відповідача товар на суму 99 454,86 грн., що підтверджується накладною № 08/04-132 від 07.06.2013 року підписаною начальником КЕВ м. Одеси Грицюком Ю.С. та скріпленою печаткою відділу.
Відповідач, отримавши товар, свої зобов'язання за Договором щодо повної та своєчасної оплати товару не виконав, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 99 454, 86 грн. з нарахованими на суму боргу відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційними втратами у розмірі 88 259, 17 грн. та 3 % річних у розмірі 8 926, 41 грн.
З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зі змісту укладеного сторонами Договору вбачається, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містяться і у ст. 265 Господарського кодексу України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Сервіси для юристів