Постанова ВГСУ від 09.11.2016 року у справі №915/259/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 915/259/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Гольцової Л.А., Козир Т.П.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "САНА-ГРУП"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2016у справі№ 915/259/16 Господарського суду Миколаївської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "САНА-ГРУП"доДочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" простягнення 974925,18 грн.за участю представників:

від позивача: Лугвенева Л.С.

від відповідача: Питомець Г.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2016 у справі № 915/259/16 (суддя Фролов В.Д.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САНА-ГРУП" задоволено повністю; стягнуто з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 974925,18 грн. заборгованості, з яких: 944403,50 - основного боргу, 30521,68 грн. - пені за прострочення терміну оплати товару та 14 623 грн. - судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді Гладишева Т.Я., Головей В.М.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2016 у справі № 915/259/16 скасовано; у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "САНА-ГРУП" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 у справі № 915/259/16, залишити в силі рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2016 у цій справі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на те, що апеляційним господарським судом не застосовано норми статей 525, 526, 530, 511, 598, 611, 712 Цивільного кодексу, не взято до уваги, що наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 скасовано вимогу застосування бланків суворої звітності при перевезенні, та в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України не здійснено належного дослідження доказів у цій справі.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на касаційну скаргу в якому відповідач просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 03.12.2015 між Дочірнім підприємством "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНА-ГРУП" (постачальник) було укладено договір № 312-2, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві дизельне паливо узгодженими партіями, а покупець зобов'язується його оплатити та прийняти в кількості відповідно поданим заявкам, які погоджені з постачальником. Кількість та асортимент товару для постачання за цим договором визначається відповідно до заявок покупця.

Згідно із пунктами 3.1, 3.4 договору відвантаження кожної партії товару проводиться протягом 4-х календарних днів після отримання постачальником заявки на партію товару. Датою поставки товару вважається дата отримання цього товару покупцем та одночасного надання постачальником покупцю документів, вказаних в п. 5.2 цього договору.

Пунктами 4.1 - 4.4 договору передбачено, що ціна за одиницю товару на дату укладення договору становить 16,50 грн./л. та може змінюватись у відповідності до п. 4.2 договору. Ціна за одиницю товару встановлюється в національній валюті України та є динамічною. Вартість товару визначається позивачем за погодженням з відповідачем за п'ять робочих днів до постачання цього товару. Покупець здійснює оплату товару відповідно до виставленого рахунку з відтермінуванням платежів протягом 30 календарних днів після отримання товару. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок-фактури від постачальника. Датою передання товару вважається дата вручення товару покупцю, що підтверджується видатковою накладною із зазначенням ціни та загальної вартості партії товару.

У пунктах 5.1, 5.2 договору зазначено, що при невиконання або неналежному виконанні зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України. Постачальник зобов'язаний надати покупцеві такі документи на товар, що постачається: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну, оформлену відповідно до діючого Податкового Кодексу України; залізничну накладну (за потреби).

Відповідно до п. 5.3 договору за прострочення терміну оплати, вказаного в п. 4.3 на поставку для кожної партії товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення, діючої у період прострочення платежу.

Договір набирає чинності та вступає в силу з дати його укладання і підписання сторонами та діє до 03.12.2016., а у випадку необхідності договір може бути пролонговано за згодою сторін (п. 8.4 договору).

Як зазначено місцевим господарським судом, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу паливно-мастильні матеріали на підставі видаткових накладних № 09 від 14.01.2016 на суму 514163,00 грн., № 13 від 18.01.2016 на суму 340740,00 грн. та № 10 від 22.01.2016 на суму 95500,50 грн.

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 944403,50 грн. основного боргу та 30521,68 грн. пені.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до видаткових накладних позивачем поставлено відповідачу товар на суму 950403,50 грн., обов'язку по оплаті якого відповідач не виконав, а згідно з актами звірки взаєморозрахунків заборгованість відповідача перед позивачем станом на січень 2016 становила 950403,50 грн., за березень 2016 - 944403,50 грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача 944403,50 грн. суми основного боргу та 30521,68 грн. пені за прострочення оплати товару.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи оскаржуване судове рішення в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із вказаними висновками суду першої інстанції, та виходив з того, що видаткові накладні не є належними доказами факту поставки відповідачу паливно-мастильних матеріалів; при оформленні операцій з переміщення нафтопродуктів продуктів обов'язково застосовуються товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми № 1-ТТН (нафтопродукт) за встановленою формою; надані позивачем накладні не відповідають вимогам чинного законодавства, які визначають форму та зазначення необхідних реквізитів та відомостей при складанні вказаних документів; поставка здійснювалась позивачем через автоперевізника ТОВ "Владимакс", у якого відсутня ліцензія на перевезення небезпечних вантажів.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем факту поставки дизельного пального, у зв'язку із чим відмовив у задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.