Постанова ВГСУ від 09.11.2016 року у справі №910/6691/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 910/6691/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.,- головуючого (доповідача), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "КОЛІБРІС"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.09.2016у справі№ 910/6691/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного підприємства "КОЛІБРІС"доТовариства з обмеженою відповідальністю "СЕНТІС"простягнення 294 193,15 грн. та зобов'язання вчинити діїУ судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Багдашкіна С.М. (представник за дов. від 29.03.2016)

від відповідача: Яценко О.В. (представник за дов. від 18.05.2016)

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Колібріс" (надалі - позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНТІС" (надалі - відповідач) про стягнення 294 193,15 грн. та зобов'язання вчинити дії. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором найму № 191 від 30.08.2013 року, оскільки незважаючи на закінчення строку дії договору 28.02.2014 року відповідач продовжував користуватися об'єктом оренди проте починаючи з березня 2014 року встановлену договором плату за таке користування не сплачував. Відтак позивач просив стягнути з відповідача пеню за умовами п.6.4 договором найму у розмірі 6 193,15 грн. та неустойку передбачену ч.2 статті 785 Цивільного кодексу України у сумі 288 000,00 грн. за невиконання обов'язку з повернення об'єкта найму у встановлений строк, а також зобов'язати відповідача звільнити займані ним приміщення. Позов обґрунтовано приписами статей 231, 232 Господарського кодексу України, статей 766, 785 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016, у позові відмовлено повністю. Суд не встановив належних та достатніх доказів того, що відповідач після 28.02.2014 користувався приміщеннями, переданими йому в найм за договором. При цьому суд визнав акт прийому-передачі належним доказом повернення наймачем об'єкта найму 28.02.2014 у визначеному договором порядку.

Приватне підприємство "Колібріс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати в повному обсязі та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник посилається на те, що в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України суди неналежно дослідили відсутність повноважень ОСОБА_6 на підписання акта прийому-передачі об'єкту найму, оскільки на момент підписання акта ОСОБА_7, не був а ні керівником, а ні виконуючим обов'язки директора ПП "Колібріс". Також скаржник вказує, що в порушення статті 82 Господарського процесуального кодексу України суди не надали належної правової оцінки актові від 30.03.16, яким на думку скаржника підтверджується продовження користування відповідачем торговими павільйонами без належної на те правової підстави.

У відзиві на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНТІС" просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, постанову Київської апеляційного господарського суду від 15.09.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2016 залишити без змін, з підстав викладених у відзиві.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Судами при розгляді спору по суті позовних вимог встановлено, що 30.08.2013 між Приватним підприємством "Колібріс" - наймодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕНТІС" - наймачем, укладено договір найму № 191, за умовами якого наймодавець передав, а наймач прийняв в платне користування для здійснення торгівельної діяльності частину торговельних павільйонів (об'єкт найму), які розташовані на території торгівельного майданчика ПП "Колібріс", а саме в:

- переході в напрямку до вул. Гната Юри, будинок № 15 біля зупинки швидкісного трамваю та проспекту Леся Курбаса (50-річчя Жовтня) за адресою: м. Київ, транспортна розв'язка проспект Леся Курбаса (50-річчя Жовтня) та вул. Гната Юри, крім території, на якій знаходиться кафе "Дмитрий", Державна лабораторія ветеринарно-санітарної експертизи № 19 та вбудований магазин;

- переході біля адміністрації ринку "Колібріс" в напрямку до кінотеатру "Лейпціг" за адресою: м. Київ, транспортна розв'язка проспект Леся Курбаса (50-річчя Жовтня) та вул. Гната Юри, крім 5 місць м'ясного павільйону, починаючи від приміщення по розрубці м'яса, а також крім приміщення бойлерної та електрощитової.

Згідно з п. 3.1 договору найму договір вступив в дію з 1 вересня 2013 року і діяв до 30 листопада 2013 року включно.

Відповідно до п. 3.2 договору найму за умови належного виконання своїх обов'язків за цим договором, після спливу строку найму, наймач має переважне право перед будь-якими іншими особами на продовження дії договору найму на новий строк шляхом укладання нового договору найму, укладання додаткової угоди до договору найму або автоматичної пролонгації (продовження) дії договору у порядку передбаченому п. 3.3 договору.

У п. 3.3 договору найму сторони погодили, що у випадку, якщо не менш ніж за 15 днів до дати закінчення строку дії цього договору будь-яка з його сторін не заявить про розірвання або зміну умов договору, договір вважається автоматично продовженим (пролонгованим) на строк до 28 лютого 2014 року включно. Суди встановили, що у зв'язку з наявністю обставин, передбачених п. 3.3 договору найму, договір був автоматично продовжений до 28 лютого 2014 року включно.

За п. 7.2 договору найму договір вважається розірваним після закінчення строку його дії.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Як установлено судами при розгляді даного спору, вимоги про стягнення 294 193,15 грн. та зобов'язання звільнити займані відповідачем об'єкти найму, позивач обґрунтовував тим, що після закінчення строку дії договору найму відповідач продовжив користуватися об'єктом найму та не сплачував встановлену договором плату за таке користування.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, тобто обов'язок зі сплати орендної плати закон покладає на Орендаря, а право на отримання орендної плати закон надає Орендодавцю.

За приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Згідно з п. 5.3.5 договору найму у випадку розірвання або закінчення строку дії цього договору наймач зобов'язаний звільнити об'єкт найму, попередньо привівши його у належний стан для подальшої експлуатації та здати його наймодавцю не пізніше 1 дня з дати розірвання (закінчення строку дії цього договору) за актом прийому-передачі.

Приймаючи оскаржувані судові акти суди встановили, що в матеріалах справи міститься акт прийому-передачі приміщення від 28.02.2014, відповідно до якого наймодавець в особі виконуючого обов'язків директора ПП "Колібріс" ОСОБА_7 прийняв, а наймач в особі директора ТОВ "СЕНТІС" Мякіш К.В. передав із найму об'єкти найму за договором.

Вказаний акт підписано зазначеними особами з обох сторін та скріплений їх печатками, заяв про викрадення печатки позивача, тощо матеріали справи не містять та сторонами не надавались.