ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2016 року Справа № 905/2297/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргуРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій областіна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016за заявою про у справі за позовомПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" забезпечення позову №905/2297/16 господарського суду Донецької області Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" доРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області провизнання переважного права оренди та зміну пункту договору за участю представників сторін:
позивача: Степаненко В.В.,
відповідача: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про визнання за ПрАТ "ММК ім. Ілліча" переважного права оренди цілісного майнового комплексу Державного науково-виробничого підприємства "Укрмеханобр" на новий термін до 31.03.2021 шляхом визнання судом укладеним договору оренди № 240 від 14.07.2015 у редакції станом на 31.07.2016.
02.08.2016 до місцевого господарського суду надійшла заява (клопотання) ПрАТ "ММК ім. Ілліча", в якому позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони РВ ФДМ України по Донецькій області вилучати у ПрАТ "ММК ім. Ілліча" цілісний майновий комплекс Державного науково-виробничого підприємства "Укрмеханобр", передавати його у користування, розпорядження, зберігання будь-яким юридичним і фізичним особам та чинити перешкоди ПрАТ "ММК ім. Ілліча" у користування цілісним майновим комплексом ДНВП "Укрмеханобр"; заборони будь-яким юридичним особам, установам та організаціям незалежно від форми власності та підпорядкування та/або фізичним особам приймати від РВ ФДМ України по Донецькій області цілісний майновий комплекс ДНВП "Укрмеханобр" у користування, розпорядження, зберігання та чинити перешкоди ПрАТ "ММК ім. Ілліча" у користування ним; заборони будь-яким юридичним особам, установам та організаціям незалежно від форми власності та підпорядкування виносити чи приймати рішення та вчиняти будь-які дії, спрямовані на заборону, обмеження, зупинення або припинення господарської та/або виробничої діяльності ПрАТ "ММК ім. Ілліча" щодо використання цілісного майнового комплексу ДНВП "Укрмеханобр" за його цільовим призначенням, у тому числі шляхом вилучення у ПрАТ "ММК ім. Ілліча" цілісного майнового комплексу ДНВП "Укрмеханобр".
Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.08.2016, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016, заява (клопотання) позивача про забезпечення позову задоволено частково та вжито такі заходи до забезпечення позову шляхом: заборони РВ ФДМ України по Донецькій області вилучати у ПрАТ "ММК ім. Ілліча" цілісний майновий комплекс Державного науково-виробничого підприємства "Укрмеханобр", передавати його у користування, розпорядження, зберігання будь-яким юридичним і фізичним особам та чинити перешкоди ПрАТ "ММК ім. Ілліча" у користуванні цілісним майновим комплексом ДНВП "Укрмеханобр"; заборони будь-яким юридичним особам, установам та організаціям незалежно від форми власності та підпорядкування та/або фізичним особам приймати від РВ ФДМ України по Донецькій області цілісний майновий комплекс ДНВП "Укрмеханобр" у користування, розпорядження, зберігання та чинити перешкоди ПрАТ "ММК ім. Ілліча" у користуванні ним; заборони будь-яким юридичним особам, установам та організаціям незалежно від форми власності та підпорядкування виносити чи приймати рішення та вчиняти будь-які дії, спрямовані на заборону, обмеження, зупинення або припинення господарської та/або виробничої діяльності ПрАТ "ММК ім. Ілліча" щодо використання цілісного майнового комплексу ДНВП "Укрмеханобр" за його цільовим призначенням, у тому числі шляхом вилучення у ПрАТ "ММК ім. Ілліча" цілісного майнового комплексу ДНВП "Укрмеханобр". В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016 та ухвалу місцевого суду від 04.08.2016 скасувати в частині задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи спір у даній справі виник з приводу переважного права позивача на оренду цілісного майнового комплексу ДНВП "Укрмеханобр".
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник посилається про наявність у позивача переважного права на поновлення договору оренди №240 від14.07.2005 цілісного майнового комплексу ДНВП "Укрмеханобр", а також, вчинення відповідачем дій по перешкоджанню такому поновленню за відсутності правових підстав.
Задовольняючи заяву, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, виходив з того, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі є недопущення порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача на користування цілісним майновим комплексом за цільовим призначенням, а також те, що невжиття таких заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення, яке буде прийнято за результатами розгляду справи по суті, оскільки відповідачем вчиняються дії, які свідчать про імовірність перешкоджання позивачу у реалізації переважного права оренди цілісного майнового комплексу Державного науково-виробничого підприємства "Укрмеханобр" на новий термін.
Колегія суддів вважає висновки судів попередніх судових інстанцій помилковими, оскільки їх зроблено на підставі неповного з'ясування дійсних обставин справи та у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому, за змістом вказаної норми, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Інших підстав для застосування названих заходів закон не передбачає.
Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вказані роз'яснення викладені в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16.
Забезпечення позову допускається як гарантія задоволення законних вимог позивача (п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").
Таким чином, враховуючи, що забезпечення позову допускається як гарантія задоволення законних вимог позивача, при цьому необхідно враховувати інтереси й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не правильно застосована приписи ст. ст. 66, 67 ГПК України, оскільки застосування визначених ст. 67 ГПК України заходів, можливо лише у разі, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що у даному випадку матеріалами справи не підтверджується, а також цим обставинам не надано належного обґрунтування в оскаржуваній ухвалі.
Судами не враховано, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Сервіси для юристів