Постанова ВГСУ від 09.11.2016 року у справі №52/162

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 52/162

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Карабаня В.Я.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 у справі№ 52/162 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доКомунального підприємства "ЖЕО-111 Голосіївського району"простягнення 1 567 917,65 грн.за участю представників сторін:

позивача: Андрієвська О.В.,

відповідача: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до КП "ЖЕО-111 Голосіївського району" про стягнення з останнього 1 567 917,65 грн боргу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.05.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 у справі №52/162 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 268 843,86 грн. основного боргу, 2 665,43 грн. державного мита та 20,06 грн. витрат на сплату інформаційного-технічного забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 та рішення місцевого господарського суду від 18.05.2016 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення на користь позивача 1 299 073,79 грн., в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Комунальним підприємством "ЖЕО-111" Голосіївської районної в м. Києві Ради, правонаступником якого є Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району" (абонент) було укладено договір № 06368/2-01 від 10.02.2006 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі.

Пунктом 1.1. договору встановлено, що ПАТ "АК "Київводоканал" зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого Абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а Абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, а також дотримуватися норм визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п.п. 2.2.2., 2.2.3. вказаного договору, оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Судами було також встановлено, що позивач надав відповідачеві послуги з водопостачання та водовідведення по коду 1-1381 (830761,80 грн) та коду -51281 (737155,79 грн) за період з травня 2005 року по квітень 2008.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, згідно з укладеним договором, в останнього утворилась заборгованість в розмірі 1 567 917,65 грн. за період з 01.05.2005 по 30.04.2008, яка на час звернення погашена не була.

Задовольняючи частково позовні вимоги у сумі 268 843,86 грн., місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, мотивував тим, що позивачем безпідставно включено до суми основного боргу заборгованість за надані послуги з постачання води для підігріву стосовно теплового пункту (бойлеру), який не перебуває на балансі відповідача, а саме заборгованість, яка складає 737 155,79 грн. (послуг постачання води, що використовується на підігрів). Крім того, договір не передбачає обов'язку відповідача сплачувати послуги на постачання холодної води, що використовувалась для виготовлення гарячої, тобто правовідносини щодо надання обсягу води яка використовується для підігріву умовами укладеного договору не передбачено. Стосовно заборгованості у сумі 566 917,94 грн. по коду 1-1381, яка утворилася до 01.05.2005, суд першої інстанції вказав на те, що вказана сума заявлена позивачем поза позовним періодом.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Судами встановлено, що складовою частиною заявленого до стягнення основного боргу у сумі 1 567 917,65 грн. є вимога про оплату послуг з холодного водопостачання за кодом 1-1381 в сумі 830761,80 грн та послуги з постачання питної води для підігріву за кодом 51281 в сумі 737155,79 грн за період з травня 2005 року по квітень 2008.

З розрахунку позовних вимог вбачається, що до вартості наданих позивачем послуг було включено вартість питної води, яка пішла на підігрів.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг (водопостачання та водовідведення), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які, зокрема, підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).