ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Палія В.В.,
Селіваненка В.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Приватного підприємства "ПМДК-19"
на рішення господарського суду Полтавської області від 07.10.2014 р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 04.02.2015 р.
у справі № 917/1621/14 господарського суду Полтавської області
за позовом Управління Пенсійного фонду України
в Полтавському районі
до Приватного підприємства "ПМДК-19"
про стягнення 5 721,36 грн.
за участю представників:
Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі – не з'явилися;
ПП "ПМДК-19" – Мошак О.М.;
в с т а н о в и л а :
Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача – Приватного підприємства "ПМДК-19" переплату пенсії громадянину Лемешку В.С. в сумі 5 721,36 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що, видавши пільгову уточнюючу довідку, підприємство ввело в оману орган Пенсійного фонду України, внаслідок чого, Лемешку В.С. була достроково призначена пільгова пенсія, він отримав пенсійні виплати, які не повинен був отримувати (т.1 а.с.4-5).
Відповідач у справі – Приватне підприємство "ПМДК-19" до прийняття рішення по суті заявлених вимог відзиву на позов не надав.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.10.2014 р. позов задоволено (т.1 а.с.52-55).
Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що завдана шкода позивачу відбулась внаслідок неправомірних дій відповідача за його вини. Відшкодування даної шкоди, в силу ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", покладається на відповідача.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 р. рішення господарського суду Полтавської області від 07.10.2014 р. залишено без змін (т.1 а.с.106-112).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, у задоволенні заявлених вимог відмовити.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.4-10).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції під час вирішення спору у справі по суті заявлених вимог та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку відповідно встановлені наступні обставини.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України № 384/2011 від 06.04.2011 р., органи Пенсійного фонду України є органами виконавчої влади, що призначають пенсії та акумулюють кошти на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій. Одним з основних завдань органів Пенсійного фонду України є ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів.
В ході контрольних заходів Управлінням Пенсійного фонду України в Полтавському районі було виявлено, що громадянину Лемешку В.С. 25.05.1954 р.н. 14.10.2009 р. протоколом № 320 було достроково призначено пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, підставою призначення якої стала довідка Приватного підприємства "ПМДК-19" від 28.05.2009 р. за вих. № 24.
При призначенні пенсії позивачем було використано положення Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 637 від 12.08.1993 р.
Так, згідно п. 3 вказаного порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Одним з документів, які були взяті до уваги під час призначення пенсії гр. Лемешку В.С. була довідка ПП "ПМДК-19" № 24 від 28.05.2009 р., оформлена належним чином, відповідала формі, установленій вищезазначеним порядком для уточнюючих довідок, і містила всю необхідну інформацію для призначення пенсії громадянину, а також печатку відповідача та підписи уповноважених осіб - керівника, головного бухгалтера та інспектора по кадрах.
Згідно даної довідки, Лемешко В.С. дійсно працював повний робочий день в Полтавській міжгосподарській шляхо-будівельній організації, правонаступником якої є відповідач у справі.
Крім того, відповідачем видано довідку від 23.05.2009 р., згідно якої ПП "ПМДК-19" також є правонаступником Полтавської міжгосподарської шляхо-будівельної організації.
Відповідно до ч. 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та розділу 6 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України", затвердженої Постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у розмірі 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.
Керуючись цими законодавчими нормами, а також вважаючи, що ПП "ПМДК-19" дійсно є правонаступником Полтавської міжгосподарської шляхової колони № 19 (на який набув частину необхідного пільгового стажу пенсіонер Лемешко B.C.), Управлінням Пенсійного фонду України в Полтавському районі призначено пільгову пенсію гр. Лемешку В.С.
При цьому, під час розгляду Полтавським окружним адміністративним судом справи № 816/6273/13-а встановлено, що відповідач не є правонаступником Полтавської міжгосподарської шляхової колони № 19, зазначений факт є преюдиційним для даної справи, в силу ст. 35 ГПК України.
За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 721,36 грн. пенсії, переплаченої гр. Лемешку В.С. внаслідок подання відповідачем недостовірних відомостей.
У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Нормою ч. 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (№ 1058-IV від 09.07.2003 року) визначено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" довідки про заробітну плату видаються підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Відповідно до положень ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (№ 1788-XII від 05.11.1991 року) органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Судами встановлено, що надмірна виплата суми пенсії відбулась внаслідок видачі відповідачем недостовірної довідки.
Отже, відшкодування шкоди, завданої позивачу, в силу ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", покладається на відповідача.
З урахуванням вищезазначених обставин, суди дійшли висновку про задоволення заявлених позовних вимог.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Полтавської області від 07.10.2014 р., немає.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 р. у справі № 917/1621/14 господарського суду Полтавської області залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "ПМДК-19" – без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Палій В.В.
Селіваненко В.П.
Сервіси для юристів