Постанова ВГСУ від 09.09.2015 року у справі №916/5176/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року Справа № 916/5176/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.,суддівМачульського Г.М. (доповідач), Шаргала В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргувійськового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону Українина постановуОдеського апеляційного господарського судувід04.06.2015у справі№916/5176/14Господарського судуОдеської областіза позовомвійськового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України 2. Квартирно-експлуатаційного відділу міста ОдесидоНерубайської сільської ради Біляївського району Одеської областітреті особи1. Управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області 2. ОСОБА_1 3. ОСОБА_2 4. ОСОБА_3 5. ОСОБА_4 6. ОСОБА_5провизнання незаконним та скасування рішення

за участю

- позивача-1:Барда С.Ю. (довіреність від 03.06.2015)- відповідача:Підпригора Є.М. (довіреність від 07.09.2015)- прокурора:Голуб Є.В. (посвідчення № 029151 від 22.09.2014),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач-1) та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси (далі - позивач-2) з даним позовом, військовий прокурор Одеського гарнізону Південного регіону України (далі - прокурор) просив визнати незаконним та скасувати рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області (далі - відповідач) від 26.12.2008 №907-V "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, наданих для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки), ведення садівництва, дачного будівництва, ведення особистого селянського господарства, гаражного будівництва, особистих цілей" в частині, що стосується затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, видачі державних актів на право власності на землю та внесення змін до земельно-кадастрової документації щодо:

- земельної ділянки площею 0,087 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, громадянину ОСОБА_1.;

- земельної ділянки площею 0,087 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, громадянці ОСОБА_2.;

- земельної ділянки площею 0,103 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, громадянину ОСОБА_3.;

- земельної ділянки площею 0,09 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_4, громадянину ОСОБА_4;

- земельної ділянки площею 0,09 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_5, громадянці ОСОБА_5.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні земельні ділянки відносяться до земель державної форми власності із цільовим призначенням - землі оборони і відповідач не мав повноважень розпоряджатись ними зі зміною цільового призначення та без згоди позивача-1.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.03.2015 (суддя Лічман Л.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Будішевська Л.О., судді Лавриненко Л.В., Таран С.В.) це рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволення позову відмовлено.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.12.2008 відповідачем прийнято спірне рішення №907-V яким затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки) на території Нерубайської сільської ради, та про видачу державних актів на право власності на землю фізичним особам, вказаним в додатку до рішення, в т.ч. ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_2., ОСОБА_1. на земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_3, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, відповідно.

На виконання цього рішення Управлінням Держземагенства у Біляївському районі Одеської області вказаним особам оформлено Державні акти на право власності на земельну ділянку.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що відповідач незаконно розпорядився земельними ділянками державної власності, які за цільовим призначенням відносяться до земель оборони.

Скасовуючи це рішення та відмовляючи у позові суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував тим, що відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 11.11.2014 зі справі №21-405а14, спірне рішення органу місцевого самоврядування є актом ненормативного характеру, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання, і скасування його не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди має вирішуватися за нормами цивільного законодавства шляхом оскарження правовстановлюючих документів щодо права користування земельною ділянкою.

Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна виходячи із наступного.

У справі, що переглядається у касаційному поряду судом першої інстанції встановлено і судом апеляційної інстанції не спростовувалось, що спірні земельні ділянки є державною власністю та за цільовим призначенням відносяться до земель оборони.

В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144 Конституції України).

Отже рішення органів місцевого самоврядування мають обов'язковий характер, а відповідно можуть створювати відповідні права, лише тоді, якщо орган місцевого самоврядування діяв, приймаючи такі рішення, в межах, визначених законом.

Відповідно до положень статті 26 п.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у редакції, що діяла на час прийняття відповідачем спірного рішення, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Приписами статті 116 Земельного кодексу України у тій же редакції визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.