Постанова ВГСУ від 09.09.2014 року у справі №904/5875/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року Справа № 904/5875/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргуДніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської областіна ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 рокуу справі№904/5875/13 господарського суду Дніпропетровської областіза заявоюФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "НЕОЛІТДНЄПР"про визнання банкрутом,

за участю представників сторін: від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 - ОСОБА_5 дов. 829 від 10.12.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2014 року у справі № 904/5875/13 (суддя - Калиниченко Л.М.) крім іншого, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, провадження у справі припинено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 року (головуючий суддя - Вечірко І.О., судді: Джихур О.В., Лисенко О.М.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області (далі - Дніпропетровська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2014 року у справі № 904/5875/13.

Не погоджуючись з ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 року у справі № 904/5875/13, Дніпропетровська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 року у справі № 904/5875/13 скасувати та направити справу для розгляду до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

В обґрунтування доводів касаційної скарги Дніпропетровська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Розпорядженням Секретаря третьої судової палати Вищого господарського суду України від 09.09.2014 року № 04-05/1226 у зв'язку з виходом з відпустки суддів Панової І.Ю. та Білошкап О.В. справу передано на розгляд колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Панова І.Ю., судді: Білошкап О.В., Погребняк В.Я. (доповідач).

09.09.2014 року через канцелярію Вищого господарського суду України від арбітражного керуючого Малої А.В. надійшов письмовий відзив на касаційну скаргу Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 року у справі № 904/5875/13, в якому просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, справу розгляди за відсутності арбітражного керуючого.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до осіб, що мають право апеляційного оскарження відносяться, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Відповідно до ч. 6 ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство), учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство кредиторами є - юридична або фізична особа, а також органи доходів та зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановлено порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство порушено за загальною процедурою, особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, визначені ч. 1 ст. 23 далі - Закон про банкрутство, який передбачає, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, у справі про банкрутство, особа яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі, а саме кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2013 року крім іншого, порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОЛІТДНЄПР" (далі - ТОВ "НЕОЛІТДНЄПР").

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2013 року крім іншого, ТОВ "НЕОЛІТДНЄПР" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Вказані ухвалу та постанову направлено податковому органу за місцезнаходження боржника 15.08.2013 року та 16.12.2013 року відповідно, що підтверджується відтисками штампу про відправку на звороті оригіналів зазначених процесуальних документів господарського суду Дніпропетровської області.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "НЕОЛІТДНЄПР" опубліковано в газеті "Голос України" № 156 (5656) від 22.08.2013 року.

Оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури опубліковано в газеті "Голос України" № 244 (5744) від 24.12.2013 року.

Однак, матеріали справи не містять доказів звернення податкового органу до суду з заявою про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство ТОВ "НЕОЛІТДНЄПР".

Крім того, в апеляційній скарзі Дніпропетровська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника у податковому органу не має. Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно до ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.