Постанова ВГСУ від 09.08.2016 року у справі №925/780/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року Справа № 925/780/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. (доповідача),суддів :Картере В.І., Барицької Т.Л.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 р.та на рішеннягосподарського суду Черкаської області від 14.07.2015 р.у справі№ 925/780/15 господарського суду Черкаської областіза позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (надалі - ПАТ "Приватбанк")доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4.)простягнення сумиза участю представників: від позивача- не з'явилися від відповідача- ОСОБА_4 - ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року ПАТ "Приватбанк" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_4 про стягнення з нього заборгованості за кредитом в розмірі 11 062,89 грн., 2 909,81 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 089,79 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 398,28 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.07.2015 р. (суддя Єфіменко В.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 р. (головуючий суддя Алданова С.О., судді: Дикунська С.Я., Коршун Н.М.) рішення господарського суду Черкаської області від 14.07.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.07.2016 р. (головуючий суддя Татьков В.І. (доповідач), судді: Плюшко І.А., Самусенко С.С.) ФОП ОСОБА_4 відновлено строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 14.07.2015 р., касаційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 09.08.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 03.08.2016 р. № 08.03-04/3119 у даній справі призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з відпусткою судді Самусенко С.С. та запланованою відпусткою судді Плюшка І.А.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.08.2016 р. для розгляду касаційної скарги у справі № 925/780/15 визначено склад колегії суддів: Татьков В.І. - головуючий (доповідач), Картере В.І., Барицька Т.Л.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.08.2016 р. колегією суддів у складі: Татьков В.І. - головуючий (доповідач), Картере В.І., Барицька Т.Л. касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 прийнято до свого провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача та його представника, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 1066 та статті 1067 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

За змістом статті 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. При цьому права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1056 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 14.04.2011 р. між ФОП ОСОБА_4 (клієнт) та ПАТ "Приватбанк" (банк) підписано заяву про відкриття поточного рахунку, на підставі якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http.privatbank.ua, які разом і з заявою складають договір банківського обслуговування № Б/Н від 14.04.2011 р.

Відповідно до умов договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26007060297874 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Згідно з п. 3.2.1.1.16. Умов при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.