Постанова ВГСУ від 09.07.2026 року у справі №991/10365/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року

м. Київ

справа № 991/10365/24

провадження № 51-2059 км 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого суддівОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційними скаргами на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 17 липня 2025 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 17 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави шляхом зменшення її розміру або на особисте зобов`язання.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5 . Продовжено строк дії обов`язків, покладених на нього, на два місяці, а саме до 17 вересня 2025 року, про що постановлено повідомити ОСОБА_5 , роз`яснити йому, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, накладено грошове стягнення.

Крім того, задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_5 оскаржив її в апеляційному порядку.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 04 серпня 2025 року відмовила у відкритті провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_5 на вказане судове рішення на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_5 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить оскаржене судове рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вважає, що апеляційний суд проігнорував те, що ухвалу суду першої інстанції оскаржено в двох частинах, що стосувалася клопотань ОСОБА_5 про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави або особистого зобов`язання, а також стосовно клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, про що свідчили дві окремо подані апеляційні скарги.

Натомість апеляційний суд безпідставно об`єднав апеляційні скарги ОСОБА_5 в одне провадження, зазначивши, що вони ідентичні за змістом, та формально відмовив на єдиній підставі, тим самим позбавив скаржника права на перегляд ухвали в частині, що стосувалася застосування запобіжного заходу у вигляді застави. Зазначає, що рішення про відмову у відкритті провадження незаконне, необґрунтоване і невмотивоване.

Крім того, вказує, що Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду втретє відмовила йому у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу в частині відмови в застосуванні застави та не зазначила, якою нормою КПК України це передбачено. До того ж в ухвалі не наведено жодних застережень стосовно відсутності підстав для самовідводу за ст. 75 КПК України, хоча рішення про відмову ухвалювались одним і тим же складом суду, що може свідчити про його незаконність.

Учасники провадження повідомлені про розгляд належним чином, у судове засідання не з`явилися.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_5 просить розглянути скаргу без його участі.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 2 цієї статті суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 424 КПК України ухвала Вищого антикорупційного суду від 17 липня 2025 року касаційному оскарженню не підлягає, а тому не є предметом перегляду суду касаційної інстанції, на цій підставі Суд не перевіряє доводи ОСОБА_5 щодо її незаконності.

Стосовно оскарження ОСОБА_5 ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційними скаргами на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 17 липня 2025 року, то колегія суддів, перевіривши матеріали провадження, підстав для скасування або зміни цього рішення не вбачає.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ст. 129 Конституції України).

Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.