ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2015 року Справа № 904/1516/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Прокопанич Г.К., Шаргала В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2015у справігосподарського суду Дніпропетровської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Новотехелектро"допублічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення 164 858, 22 грн.за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Новотехелектро" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з уточненим позовом про стягнення з ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованості у сумі 164 858,22 грн., з яких: 161 336,19 грн. - основна сума боргу, 3 522,03 грн. - пеня, по договору поставки від 25.06.2014 №3777-08.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2015 у справі № 904/1516/15 провадження у справі припинено на підставі п.5 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2015 у справі № 904/1516/15 скасовано, справу передано до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що оскаржуваний судовий акт прийнято з порушенням норм процесуального права. Так, зокрема, скаржник в обґрунтування касаційної скарги посилається на положення ч. 2 ст. 12 ГПК України, ст. 5, 12 Закону України "Про третейські суди", п.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", Рішення Конституційного Суду України від 10.01.2008 року № 1-рп/2008 у справі № 1-3/2008 та судову практику. Також скаржником зазначено, що оскільки третейське застереження, що укладене між позивачем та відповідачем та яке міститься у п.9.2. договору поставки, є чинним, то судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст. 80 ГПК України.
У відзиві ТОВ "Новотехелектро" просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Згідно ст. 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку передбаченому цим законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції.
Відповідно до ч.2 ст. 12 ГПК України підвідомчий господарським судам спір може бути передано на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсним актів, а також спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.
Рішенням Конституційного суду України від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008 у справі №1-3/2008 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу "Третейське застереження" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських відносин може бути переданий його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків встановлених законом (статтею 17 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 12 Господарського процесуального кодексу України, статтею 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина 5 статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина 2 статті 22, стаття 64 Конституції України). Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.
Згідно ч.1 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом (ч. 6, 9 ст. 12 Закону України "Про третейські суди").
Як вбачається з матеріалів справи, згідно п. 9.2. договору поставки №3777-08, укладеного 25.06.2014 між ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та ТОВ "Новотехелектро" (продавець), якщо спори та розбіжності, які виникли у зв'язку з виконанням цього договору або стосуються його укладення, зміни, порушення умов, визнання недійсним не будуть врегульовані шляхом переговорів, то їх розгляд буде здійснюватися Постійно діючим регіональним третейським судом України при Асоціації "Регіональна правова група" відповідно до Регламенту зазначеного суду. Ідентифікаційний код 34340324, місце знаходження суду: 50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Отто Брозовського, 74а. Свідоцтво про державну реєстрацію № 14-тс від 30.05.2006 року. Регламент суду розміщений на сайті: http://www.rpgua.com. Рішення третейського суду є остаточним і обов'язковим для сторін та підлягає виконанню у строк, визначений в рішенні суду.
Тобто, підписавши договір поставки із третейським застереженням, сторони погодили, що будь-які суперечки та спори щодо даного договору між ними підлягають розгляду третейським судом.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.
З матеріалів справи вбачається, що у письмовому відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на третейське застереження у п. 9.2. договору, просить суд припинити провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Господарський суд, до якого подано позов, з питання, що є предметом третейської угоди, повинен припинити провадження у справі, якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом (п. 4.2., 4.2.3. постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції").
За таких обставин, враховуючи: - закріплене ч. 5 ст. 55 Конституції України право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та неможливість скасування або обмеження цього конституційного права (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України); - встановлену законодавством та пунктом 9.2. чинного договору поставки можливість розгляду господарського спору третейським судом; - обов'язковість виконання договору сторонами згідно ст. 629 ЦК України, а також відмову відповідача від розгляду справи господарським судом, висновок господарського суду першої інстанції про припинення провадження у справі на підставі п.5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.
Відповідно висновки суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду 1-ї інстанції та передачу справи для розгляду по суті з тих підстав, що обмеження права на звернення до господарського суду не допускається, колегія вважає помилковими, оскільки вони зроблені без врахування наведених вище норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови із залишенням ухвали місцевого господарського суду в силі, оскільки воно відповідає чинному законодавству України та обставинам справи.
Згідно ст. 49, 11111 ГПК України судові витрати підлягають перерозподілу.
Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117- 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Сервіси для юристів