Постанова ВГСУ від 09.06.2016 року у справі №922/5915/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року Справа № 922/5915/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач),суддівГоголь Т.Г., Грейц К.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Димерське лісове господарство"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.03.16у справі№922/5915/15 Господарського суду Харківської областіза позовомДержавного підприємства "Димерське лісове господарство"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ГВІН-2009"простягнення коштів

У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Опаріна А.Л - за дов. від 06.01.16;

Опарін О.Л. - за дов. від 06.01.16;

від відповідача: Марусенко В.О. - за дов. від 12.11.15.

Державним підприємством "Димерське лісове господарство" у листопаді 2015 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГВІН-2009" заборгованості у розмірі 208 476,48 грн за договором поставки товару від 03.01.12 №02/85. Свої вимоги позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого товару. Позов мотивовано приписами статей 174, 193, 265 Господарського кодексу України, статей 11, 509, 525, 526, 530, 662, 692 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.16, ухваленим суддею Ємельяновою О.О., у задоволенні позову відмовлено. Суд установив порушення відповідачем умов договору від 03.01.12 №02/85 у частині оплати вартості отриманого у період з 12.01.12 до 13.09.12 товару, проте визнав, що Державним підприємством "Димерське лісове господарство" пропущено трирічну позовну давність. При цьому суд керувався приписами статей 256, 261, 267, 526, 530, 612, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 265 Господарського кодексу України .

Харківський апеляційний господарський суд колегією у складі суддів: Шевель О.В. - головуючий, Крестьянінов О.О., Фоміна В.О., постановою від 22.03.16 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

Державне підприємство "Димерське лісове господарство" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (та письмовими поясненнями) у якій просить рішення і постанову у даній справі скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Скаржник посилається на порушення судами приписів статті 530 Цивільного кодексу України, оскільки вважає, що позовна давність почала свій перебіг 02.08.14 - через сім днів після пред'явлення вимоги про сплату заборгованості.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГВІН-2009" судом отримано відзив на касаційну скаргу у якому Товариство просить оскаржувані рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Товариство вважає, що судами вірно установлено, що у позивача виникло право вимоги оплати товару з 14.09.12, тобто після його прийняття.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., заслухавши пояснення представників скаржника і заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає таке.

Розглядаючи даний спір судами обох інстанцій установлено, що між Державним підприємством "Димерське лісове господарство" як - продавцем і товариством з обмеженою відповідальністю "ГВІН-2009" як - покупцем 03.01.12 укладено договір поставки товару № 02/85. Відповідно до пункту 7.1.1. договору, він набирав чинності з моменту підписання та діяв до 31.12.12, а у частині проведення розрахунків - до повного розрахунку сторін. Пунктом 1.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупця товар - лісопродукцію, а покупець - прийняти цей товар та оплатити його вартість. Згідно з пунктом 2.1. кількість товару, що має бути поставлена за даним договором, зазначається у специфікації. Відповідно до пункту 3.1 сторони визначили, що покупець здійснює попередню оплату вартості товару шляхом безготівкового переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, на підставі виставленого рахунку, або внесення готівки в касу продавця. Пунктом 4.4. договору погоджено, що після підписання товарно-транспортних накладних товар переходить у власність покупця і будь-які зауваження з боку покупця стосовно кількості та якості товару до уваги не беруться. За умовами пункту 5.2 договору покупець зобов'язався перерахувати продавцю кошти за товар на умовах та у строки, обумовлені пунктом 3 даного договору. При розгляді даного спору судами установлена заборгованість відповідача з оплати вартості товару перед позивачем у розмірі 208 476,48 грн. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення заборгованості з оплати вартості отриманої лісопродукції, суди застосували наслідки спливу позовної давності за цими вимогами, визначивши початком перебігу цього строку 13.09.12, тобто день останньої поставки товару. Проте такі висновки попередніх інстанцій визнаються судом помилковими, оскільки судами обох інстанцій помилково не застосовано приписи статті 530 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

Право на задоволення позову або у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу, тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України. За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Стаття 261 названого Кодексу унормовує, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

При розгляді даного спору судами обох інстанцій установлено, що сторони умовами пункту 3.1 договору поставки товару від 03.01.12 №02/85 передбачили попередню оплату вартості товару, поняття якої унормовано статтею 693 Цивільного кодексу України. За приписами частини 1 зазначеної статті у разі якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Стаття 530 Цивільного кодексу України унормовує порядок визначення строку (терміну) виконання зобов'язання. За приписами зазначеної статті якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Дана стаття визначає важливу умову виконання зобов'язання - строк (термін) виконання. Зазначена умова відповідно до положень Цивільного кодексу України не є істотною, оскільки зобов'язання і без визначеного строку (терміну) виконання будуть дійсними, але є важливою для визначення того часу, коли боржник має виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти запропоноване виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події або упродовж певного періоду (через певний період) після настання такої події. Цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимоги. В такому випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час. Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням. Це правило є важливим, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків передбачених статтею 253 Цивільного кодексу України.

Отже, за правилом передбаченим статтею 692 Цивільного кодексу України, оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після передання товару чи товаророзпорядчих документів. Однак, згідно з приписами статті 693 названого Кодексу, сторони можуть передбачити у договорі обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем - попередня оплата. Саме така умова викладена у спірному договорі сторонами спору. Оплата повинна бути здійснена відповідно до строків, визначених сторонами у договорі. Відтак якщо такі строки не визначені умовами договору, застосовується семиденний строк від дня пред'явлення вимоги або виконання обов'язку негайно відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України. Судами обох інстанцій установлено, що 24.07.14 позивачем було направлено відповідачеві вимогу про оплату поставленого товару (т.2, а.с.165). Тому, з урахуванням семиденного строку позовна давність почала свій перебіг з 02.08.14. Оскільки позивачем заявлено даний позов 31.10.15, що також установлено судами, то трирічна позовна давність за даною вимогою не спливла. Відтак доводи касаційної скарги щодо помилкового застосування приписів статті 692 Цивільного кодексу України знайшли своє підтвердження. За приписами статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої та постанову апеляційної інстанцій повністю і прийняти нове рішення. Стаття 11110 названого Кодексу визначає, що підставами для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарського суду є неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки під час касаційного провадження з'ясовано, що всі обставини справи установлено судами попередніх інстанцій, однак допущено помилку у застосуванні приписів статті 693 Цивільного кодексу, суд приймає нове рішення про задоволення позову. Водночас, за приписами статей 49, 11111 Господарського процесуального кодексу України у разі коли за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції ухвалює нове рішення, у постанові відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.16 у справі №922/5915/15 і рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.16 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГВІН-2009" (07313, Київська область, Вишгородський район, село Катюжанка, вулиця Шевченка, будинок 1, код ЄДРПОУ 00992036) на користь Державного підприємства "Димерське лісове господарство" (61058, Харківська області, місто Харків, вулиця Ромена Роллана, будинок 12 код ЄДРПОУ 36226294) 208 476 (двісті вісім тисяч чотириста сімдесят шість) гривень 48 копійок боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГВІН-2009" (07313, Київська область, Вишгородський район, село Катюжанка, вулиця Шевченка, будинок 1, код ЄДРПОУ 00992036) на користь Державного підприємства "Димерське лісове господарство" (61058, Харківська області, місто Харків, вулиця Ромена Роллана, будинок 12 код ЄДРПОУ 36226294) 3127 (три тисячі сто двадцять сім) гривень 15 копійок судового збору за розгляд позовної заяви, 3439 (три тисячі чотириста тридцять дев'ять) гривень 86 копійок судового збору за розгляд апеляційної скарги та 3752 (три тисячі сімсот п'ятдесят дві) гривні 58 копійок судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Харківської області.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Димерське лісове господарство" задовольнити.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова