Постанова ВГСУ від 09.06.2015 року у справі №914/138/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року Справа № 914/138/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я., суддів:Білошкап О.В., Жукової Л.В.,розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській областіна ухвалу та постановугосподарського суду Львівської області від 04.02.2015 року Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 рокуу справі№ 914/138/15 господарського суду Львівської областіза заявоюДержавної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській областідо Приватного підприємства "ЛЄДО"пробанкрутствоза участю представників сторін: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.02.2015 року у справі № 914/138/15 (суддя - Артимович В.М.) відмовлено в порушенні провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "ЛЄДО" (далі - ПП "ЛЄДО").

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року у справі № 914/138/15 (головуючий суддя - Гриців В.М., суддя - Давид Л.Л., суддя - Кордюк Г.Т.) ухвалу господарського суду Львівської області від 04.02.2015 року у справі № 914/138/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова) - без задоволення.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Львівської області від 04.02.2015 року та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року у справі № 914/138/15, ДПІ у Сихівському районі м. Львова звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 04.02.2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року у справі № 914/138/15 і передати справу в господарський суд Львівської області.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ДПІ у Сихівському районі м. Львова посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 10, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.06.2015 року у справі № 914/138/15 клопотання ДПІ у Сихівському районі м. Львова про відновлення пропущеного процесуального строку задоволено. Відновлено ДПІ у Сихівському районі м. Львова строк для подачі касаційної скарги. Прийнято касаційну скаргу ДПІ у Сихівському районі м. Львова на ухвалу господарського суду Львівської області від 04.02.2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року у справі № 914/138/15 до провадження.

Колегія суддів Вищого господарського суду України при вирішенні питання про можливість перегляду в касаційному порядку оскаржуваних судових актів попередніх судових інстанцій, виходить з такого.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України).

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Щодо господарського судочинства зазначені засади передбачені у розділах I, XII та XII-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У ч. 1 ст. 106 ГПК України закріплено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду, зокрема ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (пункт 10).

У ч. 1 ст. 11113 ГПК України визначено, що в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали місцевого та апеляційного господарського суду у випадках, передбачених частиною першою статті 106 Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону про банкрутство ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених ГПК України та цим Законом (ч. 2 ст. 8 Закону про банкрутство).

У касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство).

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону про банкрутство справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Проаналізувавши положення ст. ст. 41, 42, 106, 11113 ГПК України та ст. ст. 2, 8, 9 Закону про банкрутство у взаємозв'язку з нормами ст. ст. 8, 55 та п. п. 2, 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, беручи до уваги правові висновки Конституційного Суду України, викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 11.03.2011 року № 2-рп/2011 (абзац 11 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини), Рішенні Конституційного Суду України від 27.01.2010 року № 3-рп (абзац 6 пункту 3 мотивувальної частини) та Рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012 (абзаци 1 та 3 пункту 3.2. мотивувальної частини), колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу ДПІ у Сихівському районі м. Львова належить розглянути по суті.

02.06.2015 року до Вищого господарського суду України надійшла заява ДПІ у Сихівському районі м. Львова про відкликання касаційної скарги.

Відповідно до ст. 1116 ГПК України особа, що подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови касаційною інстанцією.

Згідно зі ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).