Постанова ВГСУ від 09.06.2015 року у справі №904/9223/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року Справа № 904/9223/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І.за участю представників: від позивача:Лисенко Л.Л., дов. б/н від 06.04.2015р.;від відповідача:Чеховський І.Е., дов. б/н від 25.05.2015р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОКРОВЛЯ"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2014р.у справі господарського суду№904/9223/13 Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОКРОВЛЯ"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроспецремонт"простягнення 233 389,11грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2014р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2014р. у справі №904/9223/13, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОКРОВЛЯ", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти господарських судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.05.2015р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОКРОВЛЯ" про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 09.06.2015р. представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОКРОВЛЯ" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.03.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОКРОВЛЯ" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроспецремонт" (замовник) оформлений договір підряду №022, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати своїми засобами в обумовлені строки у межах договірної ціни та згідно з умовами даного договору роботу, а замовник - прийняти цю роботу та оплатити її.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір в силу ст. ст. 173-175 ГК України є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що договір підряду №022 від 01.03.2012р. є неукладеним оскільки між сторонами в належній формі не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Між тим, відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11, визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Господарським судам попередніх інстанцій на підтвердження виконання зобов'язань за вищезазначеним договором позивачем надані довідка про вартість виконаних робіт та акт виконаних робіт за договором №22 від 01.03.2012р. на улаштування камишової покрівлі спортивно-парусного та культурно-етнографічного клубу "Січ", розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 77Б.

При дослідженні наданих позивачем матеріалів - довідки про вартість виконаних робіт та акту виконаних робіт господарські суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що останні не є належними та допустимими доказами на підтвердження виконання позивачем робіт, оскільки підписані від імені відповідача невідомою особою, без зазначення прізвища, ініціалів та посади особи, яка їх підписала.

Однак, судова колегія касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними, зробленими без належного з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

При цьому, вимоги наведених норм чинного законодавства щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.