Постанова ВГСУ від 09.06.2015 року у справі №44/258-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року Справа № 44/258-б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргуДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року господарського суду міста Києва від 26.01.2015 рокуу справі господарського суду№ 44/258-б міста Києваза заявоюДочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"про визнання банкрутом керуючий санацієюВершинін А.О.у судовому засіданні взяли участь представники :

ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві: не з'явилися,Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України": не з'явилися,Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України": Гетьман Т.В. (довіреність №287 "д" від 31.12.2014 року),Дочірнього підприємства "ШРБУ №100" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України": Якимчук А.В. (довіреність від 08.05.2015 року),Вершиніна Андрія Олександровича:Демидчук Т.Ю. (довіреність від 02.06.2015 року).В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2011 року за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ініціюючого кредитора) порушено провадження у справі №44/258-б про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - боржника) за загальною процедурою, передбаченою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 24.10.2011 року визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 1 000 000 грн., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Качкурова Ф.В., повноваження якого припинено ухвалою місцевого господарського суду від 14.05.2012 року із призначенням у справі розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Вершиніна А.О.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 08.08.2012 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 109 532 093, 97 грн., в тому числі з грошовими вимогами ДПІ у Солом'янському районі міста Києва на суму 9 571 161, 59 грн.

Справа перебуває на стадії процедури санації, введеної ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2013 року, керуючим санацією призначено керівника підприємства-боржника Проника О.Ю., якого ухвалою суду першої інстанції від 18.06.2013 року звільнено від виконання обов'язків керуючого санацією боржника із призначенням у справі керуючим санацією арбітражного керуючого Вершиніна А.О.

Строк процедури санації боржника та строк повноважень керуючого санацією Вершиніна А.О. неодноразово продовжувався ухвалами місцевого господарського суду.

26.11.2014 року ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулася до господарського суду зі заявою за вих. №15492/9/26-58-10-34 від 21.11.2014 року про збільшення кредиторських вимог до боржника на суму 45 502 805, 63 грн., що становлять поточну заборгованість боржника з податку на додану вартість в розмірі 44 157 115, 39 грн. та податку на прибуток в розмірі 1 345 690, 24 грн. станом на 19.11.2014 року (вх. №06-37/59269/14) (том 25, а.с. 1 - 217).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року (суддя Чеберяк П.П.) у задоволенні заяви ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про збільшення кредиторських вимог до боржника відмовлено (том 26, а.с. 73 - 76).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - скаржник) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 26.01.2015 року, визнати вимоги податкової інспекції до боржника на суму 45 502 805, 63 грн. та зобов'язати керуючого санацією боржника включити їх до реєстру вимог кредиторів, мотивуючи порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неналежною оцінкою обставин справи при винесенні оскаржуваного судового рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Верховця А.А., суддів: Пантелієнка В.О., Остапенка О.М.) апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року у даній справі - без змін (том 26, а.с. 217 - 219).

Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 31.03.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 26.01.2015 року, визнати вимоги податкової інспекції до боржника на суму 45 502 805, 63 грн. та зобов'язати керуючого санацією боржника включити їх до реєстру вимог кредиторів, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 67, 129 Конституції України, статей 4, 14, 46, 56, 57, 129, 175 Податкового кодексу України, статей 12, 17 Закону про банкрутство в редакції Закону України №2343-ХІІ, чинній до 19.01.2013 року, статей 41, 22, 32, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). За твердженням скаржника, заявлена податковою інспекцією як додаткові кредиторські вимоги податкова заборгованість боржника є узгодженою в розумінні податкового законодавства, виникла після порушення щодо підприємства-платника податків провадження у справі про банкрутство, тому на її погашення, як поточної заборгованості, не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, передбаченого статтею 12 Закону про банкрутство в редакції Закону України №2343-ХІІ, чинній до 19.01.2013 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 31.03.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 26.01.2015 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників учасників провадження у справі, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ, чинній до 19.01.2013 року), кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів); поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частин 4, 7 статті 12 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції), мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Отже, за змістом статті 12 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції), мораторій на задоволення вимог кредиторів не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, в тому числі зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), які виникли після його введення ухвалою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 1 статті 23 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції) передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Відтак, вимоги за зобов'язаннями боржника, які виникли після порушення відносно нього справи про банкрутство в процедурах розпорядження майном та (або) санації, як поточні вимоги, можуть бути заявлені кредиторами виключно у ліквідаційній процедурі боржника, визнаного банкрутом, що узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно Постанови №14/013 від 08.04.2014 року у справі №6/108-09.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою суду від 09.09.2011 року порушено справу про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство в редакції Закону України №2343-ХІІ, чинній до 19.01.2013 року; ухвалою попереднього засідання від 08.08.2012 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 109 532 093, 97 грн., в тому числі з грошовими вимогами ДПІ у Солом'янському районі міста Києва на суму 9 571 161, 59 грн.; ухвалою суду від 25.02.2013 року введено процедуру санації боржника, яка триває по даний час, керуючим санацією призначено керівника підприємства-боржника Проника О.Ю., якого ухвалою суду від 18.06.2013 року звільнено від виконання обов'язків керуючого санацією боржника із призначенням у справі керуючим санацією арбітражного керуючого Вершиніна А.О. Відтак, судами вірно застосовано до боржника норми закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 26.11.2014 року ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві подала до господарського суду заяву за вих. №15492/9/26-58-10-34 від 21.11.2014 року про збільшення кредиторських вимог до боржника на суму 45 502 805, 63 грн., що становлять поточну заборгованість боржника з податку на додану вартість в розмірі 44 157 115, 39 грн. та податку на прибуток в розмірі 1 345 690, 24 грн. станом на 19.11.2014 року (том 25, а.с. 1 - 217).

Відмовляючи у задоволенні зазначеної заяви, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що заявлені податковою інспекцією на стадії санації боржника грошові вимоги на суму 45 502 805, 63 грн. податкового боргу виникли після порушення відносно підприємства-платника податків провадження у даній справі про банкрутство ухвалою суду від 09.09.2011 року та є поточними за своєю правовою природою, тому можуть бути пред'явлені та включені до реєстру вимог кредиторів боржника тільки в межах ліквідаційної процедури боржника.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції за змістом оскаржуваних судових рішень та вважає їх такими, що узгоджуються з положеннями частини 1 статті 23 Закону про банкрутство в редакції Закону України №2343-ХІІ, чинній до 19.01.2013 року.

Доводи скаржника про неналежну оцінку судами обставин справи на предмет обґрунтованості заяви ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про збільшення кредиторських вимог до боржника на спірну суму поточних грошових вимог з відображенням їх в реєстрі вимог кредиторів на стадії санації, з посиланням на докази, прийняті до уваги судами першої та апеляційної інстанцій та спростовані судами, зводяться до намагання переконати Вищий господарський суд України здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду згідно статті 1117 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року у справі №44/258-б такими, що прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права та не вбачає правових підстав для їх зміни чи скасування.