Постанова ВГСУ від 09.04.2015 року у справі №918/1577/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року Справа № 918/1577/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачаСмакота Н.І., представник,відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2015у справі№918/1577/14 Господарського суду Рівненської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної радипростягнення суми,

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 08.04.2015 №05-05/420 у зв'язку з закінченням періоду тимчасової непрацездатності судді Дерепи В.І. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Дерепа В.І. - головуючий, судді Грек Б.М., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 у справі № 918/1577/14.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради пені в розмірі 9157,95 грн, 3% річних в розмірі 2052,57 грн та інфляційних втрат в розмірі 6459,80 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.12.2014 (суддя Горплюк А.М.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 (судді: Грязнов В.В. - головуючий, Розізнана І.В., Мельник О.В.), позов задоволено частково; стягнуто Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 4448 грн пені, 3% річних в сумі 1993,56 грн, 2758,96 грн інфляційних втрат та 1827 грн витрат по сплаті судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 4448 грн, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в цій частині і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги про стягнення 4448 грн пені. В іншій частині судові рішення позивач просить залишити без змін. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.549-552 Цивільного кодексу України, ст.219, 229, 233 Господарського кодексу України, ст.ст.42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Відповідач також у клопотанні повідомив, що касаційну скаргу не підтримує.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП Рівненської районної ради "Рівнерайкомуненергія" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/3041-БО-28, за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст.10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.(п.1.2 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.п.7.1, 7.2 Договору у разі невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також Договором. У разі невиконання покупцем вимог щодо розрахунку продавець має право не здійснювати поставку газу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання умов Договору у січні-квітні, жовтні-грудні 2013 року НАК "Нафтогаз України" поставила, а КП "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради прийняло природний газ на загальну суму 3688922,24 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких наявні в матеріалах справи.

Посилаючись на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання зі своєчасної оплати вартості поставленого газу, здійснивши повний розрахунок лише 31.03.2014, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача за період прострочення з лютого 2013 року по березень 2014 року 9157,95 грн пені, 6459,80 грн втрат від інфляції та 2052,57 грн 3% річних.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, визнав доведеним факт порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної сплати вартості газу, отриманого за договором №13/3041-БО-28 від 28.12.2012, у зв'язку з чим стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 1993,56 грн за період 14.02.2013 - 16.07.2014 та 14.10.2013 - 31.03.2014 і втрати від інфляції у сумі 2758,96 грн згідно із розрахунком, здійсненим судом першої інстанції.

В частині вирішення позовних вимог про стягнення річних та інфляційних судові рішення фактично не оскаржуються.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зменшення на 50 % розміру пені.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Згідно зі статтею 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання покупцем грошових зобов'язань встановлені п.7.2, укладеного між сторонами договору №13/3041-БО-28 від 28.12.2012.

Місцевий господарський суд, вирішуючи позов в частині заявленої до стягнення пені в розмірі 9157,95 грн та перевіривши розрахунок, дійшов висновку про правомірне нарахування пені в розмірі 8896 грн, оскільки при обчисленні пені позивачем дні фактичної сплати боргу помилково враховано як дні прострочення.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509, ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України і ст.233 Господарського кодексу України.