ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2014 року Справа № 913/2983/13
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:Черкащенка М.М.,суддів:Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І. (доповідач),за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - не з'явився;розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від14.01.2014на рішенняГосподарського суду Луганської області від02.12.2013у справі № 913/2983/13за позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4прозобов'язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ "КБ "Приватбанк") звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) про зобов'язання визнати вимоги зі сплати заборгованості, яка станом на 12.02.2013 становить 38 983, 79 грн. і складається з простроченої заборгованості за кредитом - 10 027, 76 грн., простроченої заборгованості за відсотками - 16 775, 44 грн., пені - 12 180, 59 грн. та включення її до проміжного ліквідаційного балансу.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.11.2013 порушено провадження у справі № 913/2983/13 за позовом ПАТ "КБ "Приватбанк" до ФОП ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Господарського суду Луганської області (суддя Вінніков С.В.) від 02.12.2013 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Агапов О.Л., судді Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.) від 14.01.2014 рішення Господарського суду Луганської області від 02.12.2013 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.01.2014 та рішенням Господарського суду Луганської області від 02.12.2013, ПАТ "КБ "Приватбанк" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди без належної перевірки відповідності своїх висновків нормам законодавства встановили, що спосіб захисту є невірно обраним.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.03.2014 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено на 09.04.2014.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено господарськими судами між Закритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" (у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про акціонерні товариства" був перейменований на Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк") та ФОП ОСОБА_4 11.06.2007 було укладено договір про надання овердрафтного кредиту на карточний рахунок № LGC 495, за умовами якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується здійснювати овердтрафтне обслуговування клієнта на підставі заявки на встановлення овердрафтного кредиту на карточний рахунок, яке складається з проведення платежів, що здійснюються довіреними особами клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту шляхом дебетування картрахунку.
Станом на 12.02.2013 у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 38 983, 79 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 10 027, 76 грн., заборгованості за відсотками - 16 775, 44 грн.; пені - 12 180, 59 грн.
В свою чергу, з 2008 року відповідач перебуває у стані припинення підприємницької діяльності, тому 06.03.2013 банком направлено на адресу відповідача заяву про необхідність оплати вказаної вище заборгованості за договором овердрафтного кредиту, визнати зазначені вимоги та включити до ліквідаційного балансу і сплатити заборгованість в повному обсязі.
Оскільки, позичальником не було здійснено дій, направлених на погашення заборгованості, позивач звернувся із позовом про зобов'язання відповідача визнати його вимоги зі сплати заборгованості за договором овердрафтного кредиту від 11.07.2007 № LGC 495, яка станом на 12.02.2013 становить 38 983, 79 грн. і складається з простроченої заборгованості за кредитом - 10 027, 76 грн., простроченої заборгованості за відсотками - 16 775, 44 грн., пені - 12 180, 59 грн., та включення її до проміжного ліквідаційного балансу, в задоволенні якого судом відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що заявлена позивачем вимога не відповідає встановленим ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України способам захисту порушеного права.
Предметом позову є матеріально-правова вимога ПАТ "КБ "Приватбанк" до ФОП ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача визнати його вимоги зі сплати заборгованості за договором овердрафтного кредиту від 11.07.2007 № LGC 495 та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу, яка ґрунтується на тому, що відповідачем всупереч вимог ст. 50-1 ЦК України не було повідомлено позивача про порядок і строки заявлення своїх вимог, а відомості про те, що відповідач перебуває в стані припинення підприємницької діяльності були отримані самостійно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 50-1 ЦК України передбачено, що фізична особа - підприємець письмово повідомляє державного адміністратора, кредиторів про прийняте рішення щодо припинення її підприємницької діяльності, порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог, що не може становити менше двох і більше трьох місяців з дня опублікування повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
Кожна вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається фізичною особою - підприємцем, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання фізичною особою - підприємцем відповідної вимоги кредитора.
Вимоги кредиторів, не визнані фізичною особою - підприємцем, діяльність якої припиняється, якщо кредитор у місячний строк з дня одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, та вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, не задоволені через відсутність майна, вважаються погашеними.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій, встановивши, що 06.03.2013 банком направлено на адресу відповідача заяву про необхідність оплати вказаної вище заборгованості за договором овердрафтного кредиту, визнати зазначені вимоги та включити до ліквідаційного балансу, не дали належної правової оцінки такій вимозі з урахуванням положень ст. 50-1 ЦК України.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо невідповідності, встановленим ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України, обраного позивачем способу захисту, зокрема без з'ясування фактичних обставин справи у взаємозв'язку з положеннями ст. 50-1 ЦК України.
Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст.111-5 ГПК України).
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Сервіси для юристів