ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2014 року Справа № 910/22026/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКозир Т.П.суддівГубенко Н.М. Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного науково - виробничого центру аерокосмічної інформації, дистанційного зондування Землі та моніторингу навколишнього середовища "Природа"на рішення від та на постанову відгосподарського суду міста Києва 11.12.2013 Київського апеляційного господарського суду 13.02.2014у справі№ 910/22026/13господарського судуміста Києваза позовомІнституту космічних досліджень Національної академії наук України та Держаного космічного агентства УкраїнидоДержавного науково - виробничого центру аерокосмічної інформації, дистанційного зондування Землі та моніторингу навколишнього середовища "Природа"простягнення 98 888, 86 грн. у судовому засіданні взяли участь представники:- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача Говоров І.В.;ВСТАНОВИВ:
14.11.2013 Інститут космічних досліджень Національної академії наук України та Держаного космічного агентства України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Державного науково - виробничого центру аерокосмічної інформації, дистанційного зондування Землі та моніторингу навколишнього середовища "Природа" про стягнення 98 888, 86 грн. заборгованості за договорами оренди №№ 2/05-09, 2/05-12 за період з 01.01.2012 по 01.07.2013.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2013 у справі № 910/22026/13 (суддя Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гаврилюк О.М., судді Майданевич А.Г., Тарасенко К.В.), позов задоволено. За рішенням стягнуто з Державного науково - виробничого центру аерокосмічної інформації, дистанційного зондування Землі та моніторингу навколишнього середовища "Природа" на користь Інституту космічних досліджень Національної академії наук України та Держаного космічного агентства України заборгованість у розмірі 98 888, 86 грн.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державний науково - виробничий центр аерокосмічної інформації, дистанційного зондування Землі та моніторингу навколишнього середовища "Природа" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 у справі № 910/22026/13, та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами оренди №№ 2/05-09, 2/05-12.
В силу ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частиною 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України).
Пункт 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вказує на те, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Здійснивши розгляд справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач свої договірні зобов'язання за договорами оренди №№ 2/05-09, 2/05-12 виконав у повному обсязі, передав у тимчасове використання нежитлові - кімнати №№ 407, 409, 410, 412, 414, 416 загальною площею 201 кв.м., розміщені за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 40, корпус 4/1, на четвертому поверсі корпусу (факт передачі підтверджується підписаними сторонами актами прийому - передачі а. с. 21, 36); згідно з п. 3.1 договору оренди № 2/05-09 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунків і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995 № 786 зі змінами, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить за травень місяць всього за орендну площу 1 973, 02 грн. з ПДВ, податок за землю з ПДВ становить 316, 13 грн.; орендар сплачує орендодавцю по рахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів; відшкодування податку на землю; витрати на утримання будинку та прилеглої території та інші витрати; пунктом 3.3 договору оренди № 2/05-09 визначено, що орендна плата перераховується орендарем за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць; п. 3.1 договору оренди № 2/05-12 передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунків і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995 № 786 зі змінами, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить за травень місяць всього за орендну площу 3 973, 98 грн. з ПДВ; крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по рахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів; відшкодування податку на землю; витрати на утримання будинку та прилеглої території та інші витрати; пунктом 3.4 договору оренди № 2/05-12 визначено, що орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця; натомість, відповідач своєчасно та в повному обсязі орендну плату позивачу не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 98 888, 86 грн. за період з 01.01.2012 по 01.07.2013.
Відтак, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів суду касаційної інстанції, враховуючи приписи наведених норм, погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у розмірі 98 888, 86 грн.
Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, про те, що позивачем не надано акти виконаних робіт (надання послуг), не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції до уваги, оскільки як правомірно зазначено судом апеляційної інстанції, умовами договорів не передбачено обов'язку сторін щодо складання актів виконаних робіт (надання послуг), а тому їх відсутність не є перешкодою для нарахування відповідачу орендної плати.
Не приймаються також до уваги колегією суддів суду касаційної інстанції заперечення скаржника у касаційній скарзі щодо суми позову, оскільки відповідачем, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, не надано контррозрахунку суми позову ані під час розгляду справи місцевим господарським судом, ані апеляційним господарським судом; як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами, станом на 01.07.2013 у відповідача наявна заборгованість у розмірі 98 888, 86 грн. (а. с. 44); згідно з листом від 20.11.2012 відповідач станом на 01.11.2012 визнав наявність заборгованості у розмірі 102 828, 47 грн. (а. с. 42); касаційна ж інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Крім того, посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що позов подано не до тієї особи з тих підстав, що в ухвалі про порушення провадження у справі зазначено назву відповідача - Державний науково-виробничий центр "Природа" замість Державний науково-виробничий центр аерокосмічної інформації, дистанційного зондування Землі та моніторингу навколишнього середовища "Природа" не приймаються до уваги колегією суддів суду касаційної інстанції, оскільки як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач як в укладених між сторонами договорах оренди №№ 2/05-09, 2/05-12 так і в довіреності на представника (а. с. 88) поданій відповідачем в апеляційній інстанції використовував саме таке скорочення свого найменування. До того ж, код ЄДРПОУ як у Державного науково-виробничого центру "Природа" так і в Державного науково-виробничого центру аерокосмічної інформації, дистанційного зондування Землі та моніторингу навколишнього середовища "Природа" ідентичний.
Доводи скаржника викладені у касаційній скарзі про неналежне його повідомлення про час та місце розгляду справи судом першої інстанції не приймаються до уваги колегією суддів суду касаційної інстанції, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 3) ухвалу про порушення провадження у даній справі від 18.11.2013 надіслано відповідачу за адресою зазначеною ним в укладених між сторонами договорах оренди №№ 2/05-09, 2/05-12, така ж адреса зазначена у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 39). При цьому, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на його адресу відповідного рекомендованого поштового відправлення відповідачем не надано.
Таким чином, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Сервіси для юристів