ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2014 року Справа № 910/15292/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І., Вовка І.В.,суддів :Гончарука П.А.розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 рокуу справі за позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Проксис" простягнення коштів В С Т А Н О В И В:
у серпні 2013 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксис" 88 540,16 грн. пені та 96 840,41 грн. штрафу за неналежне виконання останнім своїх зобов'язань за договором № 1116112241 від 13.06.2012 року щодо строків поставки товару.
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.11.2013 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 87 156,37 грн. пені та 96 840,41 грн. штрафу, а в решті позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 року рішення суду першої інстанції змінено та постановлено про стягнення з відповідача 36 286,80 грн. пені, 96 840,41 грн. штрафу та 2 662,22 грн. судового збору.
Постановлені у справі судові рішення оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 26.03.2014 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення у справі скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Змінюючи рішення суду першої інстанції та постановляючи про зменшення пені апеляційний господарський суд посилався на те, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено обмеження розміру пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період обрахування пені, а тому за неналежне виконання договірних зобов'язань, з відповідача підлягає стягненню обрахована за цією нормою пеня у сумі 36 286,80 грн..
Проте погодитись з наведеними мотивами зменшення розміру пені не можна.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 1116112241 від 13.06.2012 року, за умовами якого ТОВ "Проксис" (постачальник) зобов'язалось поставити ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (покупець) товар, а останній прийняти та оплатити вартість цього товару протягом 30 робочих днів після підписання акту приймання-передачі продукції (п. 4.2 договору).
Пунктами 5.1, 5.4 зазначеного договору передбачено, що строк поставки продукції становить 60 днів з дати укладання договору. Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.
Відповідно до п. 7.2 цього договору, за порушення строку поставки товару постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленого товару. За прострочення поставки товару понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф в розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції.
Перевіряючи дотримання кожною із сторін взятих на себе обов'язків судами попередніх інстанцій встановлено, що в обумовленні договором строки товар позивачу не поставлено, період прострочки складав з 13.08.2012 року по 15.10.2012 року, що підтверджується належними доказами та сторонами не оспорюється, і надає позивачу право вимагати застосування до відповідача правових наслідків порушення зобов'язань, які передбачені пунктом 7.2 договору, а тому суд першої інстанції правомірно постановив про стягнення з відповідача на користь позивача 87 156,37 грн. пені, обрахованої з урахуванням наведеної вище умови договору, і підстав для скасування судового рішення у цій частині і зменшення розміру пені за наведених апеляційним господарським судом мотивів, зокрема з посиланням на Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дія якого не поширюється на спірні правовідносини, не було.
При цьому судом першої інстанції правомірно відмовлено у стягненні пені за день, коли було здійснено поставку, оскільки перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано її початок, а закінчується вчиненням дії чи настанням події, яка має юридичне значення.
Так як відповідач прострочив поставку товару більш ніж на 30 днів, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний суд обґрунтовано задовольнив позов у цій частині, стягнувши з відповідача 96 840,41 грн. штрафу, і підстав для скасування чи зміни судових рішень у цій частині, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 85, 1119-11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 року у частині стягнення 36 286,80 грн. пені та 2 662,22 грн. судового збору скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 28.11.2013 року у цій частині залишити без змін.
У решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 року залишити без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді І.В. Вовк
П.А. Гончарук
Сервіси для юристів