Постанова ВГСУ від 09.04.2014 року у справі №910/14001/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року Справа № 910/14001/13

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) відповідачаМалярчук Ю.Б. (дов. від 17.12.2013 р. № 2-15д)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 р.у справі № 910/14001/13 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна"доПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" простягнення 175 853,01 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 175 853,01 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р. (суддя - Босий В.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 р. (головуючий суддя - Руденко М.А., судді - Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.), у справі № 910/14001/13 позовні вимоги задоволенні в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 19 074,64 грн., 3% річних у розмірі 156 778,37 грн.

Мотивуючи прийняті судові акти, суди виходили з того, що матеріалами справи доведено прострочення відповідачем виконання взятого на себе обов'язку з оплати поставленого товару, а відтак позовні вимоги про стягнення з останнього штрафних санкцій, нарахованих за порушення грошового зобов'язання, є правомірними та обґрунтованими.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти у даній справі нове рішення про відмову у позові повністю, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: статті 83 Господарського процесуального кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.03.2014 р. касаційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.04.2014р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.03.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (постачальник) та Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець) було укладено договір № УГВ 7403/11-13 про закупівлю товарів за власні кошти, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товари, зазначені у специфікаціях, що додаються до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки покупцем проводяться після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікації.

Згідно з пунктом 7.11 договору за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Відповідно до специфікації № 1, яка є додатком № 1 до договору, загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації, складає 41 199 993,60 грн.

Пунктом 2 специфікації встановлено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати прийняття товару за видатковою накладною, яка підписана покупцем.

Згідно з пунктом 4 специфікації оплата товару здійснюється по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання.

Відповідно до пункту 10.1 договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на виконання умов договору у період з 22.03.2013 р. по 31.03.2013 р. позивачем поставлялася, а відповідачем приймалася продукція згідно з наданими до матеріалів справи накладними, підписаними представниками сторін.

Звертаючись до господарського суду, позивач, посилаючись на те, що оплата отриманої продукції була здійснена відповідачем з порушенням строку, обумовленого п. 4 специфікації № 1 до договору, просив стягнути з останнього 19 074,64 грн. пені та 156 778,37 грн. 3 % річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 265 Господарського кодексу України).

Аналогічні положення містяться у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 вказаного Кодексу у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, у тому числі, сплата неустойки.