Постанова ВГСУ від 09.03.2017 року у справі №911/2346/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року Справа № 911/2346/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Гольцової Л.А., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький колос"на рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.11.2016у справі№ 911/2346/16 Господарського суду Київської областіза позовомОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький колос"простягнення за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_5

відповідача: Ярошенко Д.В., Цверя І.С.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький колос" про стягнення 169529,00 грн. - відсотків річних та 1661465,00 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.10.2016 у справі № 911/2346/16 (суддя Горбасенко П.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Сітайло Л.Г., суддів Калатай Н.Ф., Пашкіної С.А.), позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький Колос" на користь ОСОБА_4 1539062 грн. 03 коп. - інфляційних втрат, 169036 грн. 30 коп. - 3 % річних та 25621 грн. 48 коп. - судового збору.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чубинецький Колос" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 у справі № 911/2346/16, провадження у справі за позовом ОСОБА_4 - припинити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що судами порушено вимоги ст.ст. 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України щодо підвідомчості спору, оскільки спір у справі виник не з корпоративних відносин, а тому не підлягає вирішенню у господарських судах; суди не дослідили факту прострочення відповідачем зобов'язання та врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 3-68гс15, оскільки після виходу із товариства позивач жодного разу не звертався до товариства та не пред'являв жодних претензій, а тому відсутні підстави для застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України; спірні правовідносини виникли внаслідок невиконання судового рішення про стягнення з відповідача вартості частки у товаристві, до яких не підлягає застуванню ст. 625 Цивільного кодексу України.

06.03.2017 до Вищого господарського суду України надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький Колос" про уточнення вимог касаційної скарги, відповідно до якої скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький колос" (далі - Товариство) засновниками (учасниками) Товариства були:

- ОСОБА_4, частка якого у статутному капіталі складала 34000,00 грн., що становило 34 % у статутному капіталі Товариства;

- ОСОБА_8, частка якого у статутному капіталі складала 33000,00 грн., що становило 33 % у статутному капіталі Товариства;

- ОСОБА_9, частка якого у статутному капіталі складала 33000,00 грн., що становило 33% у статутному капіталі товариства.

На підставі рішення зборів учасників Товариства, оформленого протоколом зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький колос" № 4 від 02.03.2012 виключено ОСОБА_4 зі складу учасників Товариства у зв'язку з виходом зі складу учасників Товариства на підставі поданої заяви.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.12.2015, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2016 у справі № 911/847/15 частково задоволено позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький Колос", стягнуто з відповідача на користь позивача 1880200,00 грн. вартості частки у майні Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький Колос" та 37604,00 грн.

Судами зазначено, що на момент виходу позивача зі складу учасників Товариства (02.03.2012) баланс Товариства складав 5630000,00 грн., в зв'язку з чим вартість належної до виплати позивачу частки у статутному капіталі Товариства складала 1880200,00 грн. (5630000 грн. х 34 % (частка позивача у статутному капіталі відповідача) - 34000 грн. (кошти сплачені Товариством позивачу).

Відповідно до листа Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області № 11770 від 23.10.2015 з відповідача на користь позивача перераховано 24304,58 грн. згідно з розпорядженням № 4800005/4 від 21.08.2015 та розпорядженням № 48000005 від 02.09.2015. Також, відповідно до платіжного доручення № 14 від 18.07.2016 відповідач сплатив позивачу суму в розмірі 272,30 грн.

Невиконання відповідачем у повному обсязі зобов'язань з виплати вартості частини майна Товариства у зв'язку із виходом позивача зі складу учасників Товариства стало підставою звернення позивача із позовом до суду у цій справі про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 169529,00 грн. - 3% відсотків річних та 1661465,00 грн. інфляційних втрат.

Згідно із ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ вправі у будь-який час вийти з товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Правові наслідки виходу учасника з товариства передбачені частиною 2 статті 148 Цивільного кодексу України, згідно із приписами якої учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Згідно з п. 4.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" № 4 від 25.02.2016 з моменту виходу учасника з ТОВ або ТДВ з виплатою належної йому частини вартості майна, у товариства настає обов'язок сплатити суму в строки, визначені статтею 54 Закону України "Про господарські товариства". Невиконання зобов'язання призводить до наслідків, передбачених за прострочення виконання грошового зобов'язання, зокрема визначені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.12.2011 у справі № 3-131гс11.

Враховуючи вищевикладене та встановивши, що датою виходу позивача зі складу учасників Товариства є 02.03.2012, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивач має право на одержання вартості частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі Товариства, і таке зобов'язання мало бути виконано Товариством до 02.03.2013.