Постанова ВГСУ від 09.03.2017 року у справі №910/18281/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року Справа № 910/18281/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 29.11.2016у справі№ 910/18281/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Продзернопром"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гросер"простягнення 465160 грн.за участю представників сторін:

позивача: Кузнецова А.В.

відповідача: не з'явилися

скаржника: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продзернопром" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросер" про стягнення 465160 грн. заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2015 у справі № 910/18281/15 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продзернопром" грошові кошти у розмірі 465160,00 грн. та судовий збір у розмірі 9303,20 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросер" ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2015 у справі № 910/18281/15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Чорногуза М.Г., суддів Калатай Н.Ф., Агрикової О.В.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2015 у справі № 910/18281/15.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2015 у справі № 910/18281/15, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що він є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросер" із часткою 50% статутного капіталу товариства і рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2015 у справі № 910/18281/15 порушує його корпоративні права на отримання частини прибутку від участі у Товаристві та право на управління Товариством, а отже існує правовий зв'язок між скаржником і відповідачем у справі.

Відповідно до ст. 107 Господарського процесуального кодексу України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на: рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2015 у справі № 910/18281/15 в апеляційному порядку по суті не переглядалась, ухвалою Вищого господарського суду України від 20.02.2017 відмовлено ОСОБА_4 у прийнятті касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2015 у справі № 910/18281/15.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Продзернопром" на касаційну скаргу, в якому позивач просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак скаржник та відповідач не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста від 10.08.2015, яким задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Продзернопром" та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросер" заборгованість за Договорами № 01-08/14 від 01.08.2014 на суму 15160,00 грн., № 02-11/14 від 06.11.2014 на суму 270000,00 грн., № 26-12/14 від 26.12.2014 на суму 55000,00 грн. та № 23-01/15 від 23.01.2015 на суму 125000,00 грн.

Апеляційна скарга була мотивована тим, що скаржник є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросер" і оскаржуваним рішенням порушено його корпоративне право, яке полягає в одержанні прибутку (дивідендів) від участі в Товаристві, оскільки визнавши у судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Продзернопром" та не надавши доказів на їх спростування, директор Товариства ОСОБА_6 діяв всупереч інтересам скаржника як засновника.

Згідно із ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду, лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

У розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених Господарським процесуальним кодексом підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження (п. 5І Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення наведено висновки суду про права та обов'язки зазначеної особи або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У цьому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі змісту п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.12.2015 у справі № 3-1135гс15).

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, спір у даній справі виник з господарських правовідносин (позики), що склались між сторонами цієї справи щодо виконання укладених між ними Договорів.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.