Постанова ВГСУ від 09.02.2016 року у справі №920/253/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року Справа № 920/253/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Садовського"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 30.07.2015у справі № 920/253/15 Господарського суду Сумської областіза позовомЖитлово-будівельного кооперативу "Садовського"доПублічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"провизнання додаткової угоди укладеною,

за участю представників

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Кендюшенко А.О., дов. № 10-19/17-Д/167 від 15.10.15;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.04.2015 у справі № 920/253/15 (суддя - Лугова Н.П.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 (головуючий суддя - Медуниця О.Є., судді - Бондаренко В.П., Ільїн О.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Житлово-будівельний кооператив "Садовського" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 у справі № 920/253/15 та рішення Господарського суду Сумської області від 30.04.2015 у цій справі, і прийняти нове рішення, яким визнати укладеною додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 171374 від 23.09.2014, укладеного між ПАТ "Сумиобленерго" та ЖБК "Садовського" щодо внесення змін в додаток 3.1 до цього договору "Перелік та дані комерційних засобів обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію споживачу", шляхом викладення графи 18, яка визначає тарифну групу, в наступній редакції: "тарифна група 9".

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ч. 1 ст. 626, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, п. 1.2, пп. 5 п. 5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 N 28, п. 2.1, пп. 2.1.1 Порядку застосування тарифів на електроенергію, затвердженого постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики 23.04.2012 N 498, п. 2 Тимчасової методики розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу на постачання електроенергії, затвердженої постановою НКРЕ від 06.05.1998 N 564, п. 2.2 Прейскуранту № 09-01 "Тарифи на електричну та теплову енергію", затвердженого постановою Держкомцін СРСР від 28.02.1990 № 152.

08.02.2016 позивачем до Вищого господарського суду України було подано клопотання в якому ЖБК "Садовського" просив відкласти розгляд справи, а вразі неможливості, вирішити справу без участі представника.

08.02.2016 позивачем до Вищого господарського суду України було подано додаткові пояснення до касаційної скарги в яких ЖБК "Садовського" повністю підтримало вимоги касаційної скарги.

08.02.2016 відповідачем до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу в якому ПАТ "Сумиобленерго" просило відмовити в задоволенні касаційної скарги, рішення Господарського суду Сумської області від 30.04.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 у справі № 920/253/15 залишити без змін.

У судове засідання з'явилися представник відповідача. Представник позивача своїм процесуальним правом на участь у призначеному судовому засіданні не скористався.

Розглянувши матеріали касаційної скарги та додаткових пояснень до касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.09.2014 між Публічним акціонерним товариством "Сумиобленерго" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Садовського" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 171374, відповідно до п. 1.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов договору та додатків до договору.

Згідно з п. 2.2.2 договору постачальник зобов'язується постачати електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених у відповідності до розділу 5 договору та з урахуванням розділу 6 договору згідно додатку 1 "Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії споживачу та субспоживачу" до договору; згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок та гарантованого рівня надійності електропостачання згідно фактичної категорії, визначеної додатком 6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" до договору; з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Пунктом 7.6 договору сторони погодили, що перелік комерційних засобів обліку основного споживача та субспоживача, з необхідними даними для розрахунків, наведений відповідно у додатках 3.1 "Перелік та дані комерційних засобів обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію споживачу" до договору та 3.2 "Перелік та дані комерційних засобів обліку субспоживачів" до договору.

Відповідно до п. 9.1 договору всі додатки до цього договору, а саме, № 1, 2, 3.1, 4, 5, 6, 7, 8, 10.1, 12, є невід'ємними частинами договору.

Згідно з п. 9.3 договору усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.

Пунктом 9.4 договору сторони узгодили, що спірні питання та розбіжності щодо виконання умов договору, щодо яких сторонами не буде досягнуто згоди, вирішуються у порядку, встановленому законодавством України.

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2014 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Цей договір вважається щорічно продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.6 договору).

Згідно з додатком до договору 3.1 "Перелік та дані комерційних засобів обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію споживачу" для Житлово-будівельного кооперативу "Садовського" визначено тарифну групу "1".

ЖБК "Садовського" листом від 23.12.2014 звернувся до ПАТ "Сумиобленерго" з пропозицією укласти додаткову угоду до договору № 171374 від 23.09.2014, якою внести зміни в додаток 3.1 договору, змінивши "тарифну групу 1" на "тарифну групу 9", у зв'язку з тим, що відповідно до п. 2.2 Прейскуранту № 09-01 "Тарифи на електричну та теплову енергію", затвердженого постановою Держкомцін СРСР від 28.02.1990 № 152, ЖБК "Садовського" відноситься до тарифної групи "9", яка передбачає оплату за електроенергію за тарифом як для населення.

У зв'язку із залишенням ПАТ "Сумиобленерго" вказаного листа без відповіді, ЖБК "Садовського" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до ПАТ "Сумиобленерго" про визнання укладеної додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії № 171374 від 23.09.2014, укладеного між ПАТ "Сумиобленерго" та ЖБК "Садовського", в редакції, запропонованій позивачем.

Відмовляючи в позові місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено наявності порушення з боку постачальника умов спірного договору, або зміни істотних обставин після його укладення, що свідчить про відсутність підстав для внесення відповідних змін до укладеного між сторонами договору. При цьому, господарський суд першої інстанції зазначив, що вирішення питання про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього за відсутності певних обставин.

Залишаючи рішення місцевого господарського суду без змін, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню, мають право лише споживачі, які забезпечують споживання електроенергії безпосередньо населенням в окремих житлових будинках, квартирах, гуртожитках тощо, а також безпосередньо задовольняють потребу населення в комфортному користуванні житловим фондом, тобто використовують електроенергію на технічні цілі житлових будинків для підтримки нормального функціонування систем їх інженерного забезпечення. При цьому, позивачем не доведено наявності забудови вказаних земельних ділянок та використання електричної енергії виключно для побутових потреб населення або на технічні цілі житлового фонду. Доводи позивача про необхідність застосування "9 тарифної групи" з посиланням на Прейскурант № 09-01 "Тарифи на електричну та теплову енергію" є неправомірним, оскільки відповідно до діючої методології розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу на постачання електроенергії, затвердженої постановою НКРЕ від 06.05.98 N 564 питання щодо визначення тарифних груп споживачів електроенергії врегульовано іншим чином, ніж передбачає вказаний прейскурант.

Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.