ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2016 року Справа № 910/12397/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 29.07.2015 Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015у справі№ 910/12397/15 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Залізний кулак"доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"простягнення 102 330,30 грн.,за участю представників: від позивачане з'явивсявід відповідачаОСОБА_4
ВСТАНОВИВ:
У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізний кулак" (далі - ТОВ "Залізний кулак") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця") про стягнення заборгованості за договором № ПЗ/Т-1586/НЮ від 27.01.2015 у розмірі 99 915,90 грн., пені у розмірі 2 299,43 грн. та 3% річних у розмірі 114,97 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.07.2015 у справі № 910/12397/15 (суддя Смирнова Ю.М.) позов ТОВ "Залізний кулак" задоволено повністю. Стягнуто з ДТГО "Південно-Західна залізниця" на користь ТОВ "Залізний кулак" заборгованість у розмірі 99 915,90 грн., пеню у розмірі 2 299,43 грн. та 3% річних у розмірі 114,97 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 (колегія суддів у складі: Алданової С.О. - головуючого, Дикунської С.Я., Рудченка С.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2015 у справі № 910/12397/15 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 29.07.2015 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 у справі № 910/12397/15, ДТГО "Південно-Західна залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.02.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ДТГО "Південно-Західна залізниця" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 09.02.2016 о 10 год. 55 хв.
Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.01.2015 між ТОВ "Залізний кулак" (Виконавець) та ДТГО "Південно-Західна залізниця" (Замовник) було укладено договір № ПЗ/Т-1586/НЮ (далі - Договір), за умовами якого Виконавець бере на себе зобов'язання забезпечити цілодобову охорону території та об'єктів локомотивного депо Жмеринка, відповідно до інструкції про порядок організації, забезпечення та здійснення охорони території та об'єктів локомотивного депо Жмеринка, а Замовник зобов'язується своєчасно сплачувати вартість послуг Виконавця згідно з умовами Договору (п. 1.1).
Всього за Договором, підлягає сплаті у місяць 99 915,90 грн. (п. 3.2 Договору).
Визначена в п. 3.2 Договору сума сплачується на поточний рахунок Виконавця щомісячно по факту надання Виконавцем послуг з охорони протягом 20-ти банківських днів після надання Виконавцем рахунку-фактури для оплати, що складається на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі наданих послуг (п. 4.1 Договору).
Відповідно до акта надання послуг № 102 від 31.03.2015 позивач надав, а відповідач прийняв послуги на суму 99 915,90 грн.
23.04.2015 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу за вих. № 11/311-97 від 22.04.2015 про сплату суми заборгованості.
27.05.2015 позивачем було повторно направлено на адресу відповідача рахунок на оплату послуг № 102 від 31.03.2015 на суму 99 915,90 грн., який відповідачем отримано за вх. № 1275 від 17.06.2015.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Залізний кулак" зазначило, що відповідач за надані позивачем послуги не розрахувався.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановили суди попередніх інстанцій, матеріалами справи підтверджено надання позивачем та прийняття відповідачем послуг на загальну суму 99 915,90 грн. згідно з актом надання послуг № 102 від 31.03.2015.
Однак відповідач свої зобов'язання з оплати за надані позивачем послуги належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість.
Факт наявності заборгованості та її розмір відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, доказів погашення заборгованості у розмірі 99 915,90 грн. в добровільному порядку не надано.
Сервіси для юристів