ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2016 року Справа № 910/10577/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача,Татькова В.І.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 20 липня 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2015 рокуу справі№ 910/10577/13господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доЖитлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Публічне акціонерне товариство "Київенерго", 2. Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр"простягнення 147 301 грн. 25 коп. за участю представників: від позивача: Драчова М.С., від відповідача: Кравець Д.М.,від третьої особи-1: Антоненко С.А.
ВСТАНОВИВ:
30.07.2014 Вищим господарським судом України рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 у справі №910/10577/13 в частині стягнення з ЖБК "Дарниця-2" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 28397,67 грн. основного боргу, 811,91грн. інфляційних втрат, 1313,69 грн. 3% річних, 176,44 грн. пені та 613,99 грн. судового збору скасовано та передано справу №910/10577/13 в цій частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
За результатами нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2014 у справі № 910/10577/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2015, позов задоволено частково, стягнуто з ЖБК "Дарниця-2" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 30266,24 грн. основного боргу, 811,91 грн. збитків від інфляції, 1313,69 грн. - 3% річних, 176,44 грн. пені. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2015 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 у справі №910/10577/13, а справу №910/10577/13 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2015 (суддя Любченко М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 (судді: Шевченко Е.О. - головуючий, Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.), в задоволені позову відмовлено.
Судові рішення мотивовано відсутністю у відповідача заборгованості за спірний період згідно договору №9778/4-14-С від 28.12.2001.
ПАТ "АК "Київводоканал", не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в переглянутій частині.
У скарзі зазначається, що суд першої інстанції не застосувавши тарифи, погоджені розпорядженням КМДА №980 від 31.08.2009, прийняв незаконне рішення.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.01.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження.
ЖБК "Дарниця-2" у відзиві на касаційну скаргу вважає її необгрунтованою та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача та третьої особи-1, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору №9778/4-14-С від 28.12.2001 ПАТ "АК "Київводоканал" як постачальником надавались послуги абоненту ЖБК "Дарниця-2" з водопостачання та водовідведення.
Суди врахували заяву відповідача про застосування строку позовної давності та дійшли висновку, що строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з лютого 2009 року по травень 2010 року включно сплив.
Згідно п.2.2 договору абонент зобов`язався сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору.
Згідно ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Направляючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України вказав судам дослідити надані сторонами розрахунки та визначити суму боргу відповідача, враховуючи тарифи, встановлені розпорядженнями КМДА, які зареєстровано в установленому порядку, та постановами НКРЕ.
Судами попередніх інстанцій виконано вказівки господарського суду касаційної інстанції та положення законодавства.
Так, відповідно до ст.1 Указу №493/92 від 03.10.1992 Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Такі нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Згідно пункту 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою №731 від 28.12.1992 Кабінету Міністрів України, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
У абз.2 п.15 вказаного Положення зазначено, що нормативно-правові акти, які не пройшли державну реєстрацію, вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.
Системний аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави дійти наступного висновку. Якщо голова Київської міської державної адміністрації, посада якого поєднує в одній особі повноваження керівника органу державної влади і керівника виконавчого органу міської ради, видає нормативно-правовий акт з питань, які організаційно віднесені до відання органів місцевого самоврядування, як-от щодо питань встановлення та/чи затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, і виражає його у формі розпорядження як одного з виду актів органу державної влади, то такі розпорядження підлягають обов'язковій державній реєстрації.
Аналогічний підхід до застосування норм права, які регулюють відносини з питань державної реєстрації нормативно-правових актів, виданих Київським міським головою, Верховний Суд України висловлює у постановах від 28.11.2011 у справі №21-246а11 та від 02.12.2014 по справі №21-470а14.
Сервіси для юристів