Постанова ВГСУ від 08.12.2016 року у справі №17/019-12     

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року Справа № 17/019-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.,суддіБакуліна С.В., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скаргиКвартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі№ 17/019-12Господарського судуКиївської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельної фірми "Монолітбуд"до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" за участюВійськової прокуратури Білоцерківського гарнізонупро стягнення 175214,49 грн,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Колошина О.В. - відповідача: - скаржника: - ГПУБерезденький Ю.М. Ковальчук Д.В. Корс К.Б

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма "Монолітбуд" (далі-позивач) звернулося з позовом про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" (далі -відповідач) 175 214,49грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.05.2012 року (суддя Горбасенко П.В.) суд затвердив мирову угоду у справі, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельною фірмою "Монолітбуд" та Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт".

За умовами мирової угоди про врегулювання спору у справі господарського суду Київської області № 17/019-12 від 10.05.2012 р. Відповідач визнав свою заборгованість перед Позивачем по сплаті основного боргу в сумі 175 214,49 грн. (сто сімдесят п'ять тисяч двісті чотирнадцять гривень 49 коп).

Відповідач в добровільному порядку в рахунок погашення

заборгованості передає у власність Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельній фірмі "Монолітбуд" нежитлову будівлю ПТОР (пункт технічного обслуговування і ремонту), загальною площею 1041 кв.м., залишкова балансова вартість будівлі становить 102139,75 гривень, що знаходяться за адресою: вул. Куценка, 5 "б", м. Біла Церква, Київська область.

Суд дійшов висновку, що мирова угода від 10.05.2012р. стосується лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову, за своїми умовами відповідає вимогам законодавства, а тому, відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, підлягає затвердженню судом; за нормою п. 7 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, укладення сторонами мирової угоди, що затверджена судом є підставою для припинення провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 року (судді Власов Ю.Л., Майданевич А.Г., Хрипун О.О.) ухвала господарського суду Київської області від 11.05.2012 року залишена без зміни.

Апеляційний господарський суд, проаналізувавши фактичні обставини та з огляду на норми ст.6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1225 від 04.08.2000р., дійшов висновку, що нежитлова будівля ПТОР (пункт технічного обслуговування і ремонту) за адресою: вул. Куценка, 5 „б", м. Біла Церква, Київська область була відчужена Відповідачем з порушенням законодавства; одночасно суд визнав за необхідне на підставі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, дійшовши висновку, що за визнаними Європейським судом критеріями, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям, передача Відповідачем вказаної будівлі Позивачу під час судового процесу за мировою угодою, затвердженою судом, давало право Позивачу розраховувати, що він діє правомірно, добросовісно, тому скасування оскаржуваної ухвали місцевого суду призведе до позбавлення Позивача належного йому протягом 4 років на праві власності майна, що за відсутності справедливої компенсації витрат Позивача на ремонт і обслуговування цього майна та суми боргу за виконані роботи призведе до недотримання визначеного Конвенцією принципу пропорційності втручання та порушить право Позивача на мирне володіння майном, передбачене ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква Міністерства оборони України, не погоджуючись з прийнятими постановою та ухвалою, звернулося з касаційною скаргою у якій просить судові акти скасувати з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник, стверджує, що будівля, що передана за умовам мирової угоди, відносилася до державної власності та не могла бути передана у приватну власність; судами не враховані норми ст.ст. 3, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", ст.ст. 1, 4, 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", ст.ст. 3, 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", з огляду на що скаржник вважає, що відсутність рішення Кабінету Міністрів про розпорядження спірним майном та недодержання спеціальної процедури свідчить про те, що ухвала суду якою затверджено мирову угоду, яка за своєю правовою природою є угодою про відчуження нерухомого майна, укладена поза волею компетентного суб'єкта Кабінету Міністрів України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з метою врегулювання спору про стягнення з Відповідача заборгованості за неналежне виконання договору, що було предметом даної справи, від сторін надійшла заява про затвердження мирової угоди (вх. № 7654 від 11.05.2012р.) разом з мировою угодою від 10.05.2012р.

Відповідно до зазначеної мирової угоди сторони домовились, що Відповідач в добровільному порядку в рахунок погашення заборгованості передає у власність Позивачу нежитлову будівлю ПТОР (пункт технічного обслуговування і ремонту), загальною площею 1041 кв. м., залишкова балансова вартість будівлі становить 102139,75 грн., що знаходиться за адресою: вул. Куценка, 5 „б", м. Біла Церква, Київська область, а Позивач відмовляється від стягнення з відповідача боргу в сумі 175214,49 грн.

Ухвалою місцевого суду від 11.05.2012р. вказану мирову угоду було затверджено, провадження у справі припинено.

Судом також встановлено, що 02.07.2012р. на підставі вказаної мирової угоди було проведено державну реєстрацію права власності Позивача на зазначену у мировій угоді нежитлову будівлю.

Судом також встановлено, що Скаржник звертався до начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління за рішенням щодо зняття з обліку даної будівлі (лист від 01.03.2013р.).

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нежитлова будівля ПТОР (пункт технічного обслуговування і ремонту) за адресою: вул. Куценка, 5 „б", м. Біла Церква, Київська область була відчужена Відповідачем з порушенням ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України".

Оскаржуючи ухвалу місцевого господарського суду про затвердження мирової угоди Скаржник заперечує проти вилучення спірної будівлі з державної власності та її передачу у приватну власність Позивачу у справі. Таким чином, фактично метою Скаржника є відновлення порушеного права державної власності на спірне майно - будівлю, що була предметом мирової угоди.