ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2015 року Справа № 904/5272/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С.(доповідач), Мамонтової О.М. ,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "КОМЕНЕРГО-НОВОМОСКОВСЬК" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2015у справі№ 904/5272/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "КОМЕНЕРГО-НОВОМОСКОВСЬК" простягнення 79 508,87 грн. за участю представників сторін:позивача:не з'явився,відповідача:Маковецький С.В. ,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "КОМЕНЕРГО-НОВОМОСКОВСЬК" про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3006,32 грн. та інфляційних витрат у розмірі 76 502,55 грн. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання встановлені договором підряду №1 від 04.10.2013 в частині оплати виконаних робіт. Враховуючи зазначене, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 212 355 грн., що встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7501/14.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2015 у справі № 904/5272/15 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні збитки в сумі 76 502,55 грн., 3006,32 грн. річних та 1827 грн. судового збору.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 рішення місцевого господарського суду змінено, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні збитки в сумі 76 004,53 грн., 3% річних в сумі 3001,04грн., 1815,43 грн. судового збору за подання позовної заяви та 907,72 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, ТОВ "Керуюча компанія "КОМЕНЕРГО-НОВОМОСКОВСЬК" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 та рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04 жовтня 2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Новомосковськ" (далі - відповідач, замовник) було укладено Договір № 1 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 Договору підрядник зобов'язується виконати роботи з ремонту покрівлі житлових будинків за адресами: м. Новомосковськ, вул. Горького, 2 кв. 143, 144, вул. Радянська, 42 кв. 33, 34, вул. Комсомольська, 5 кв. 63, 64, 65, 109, лк 4, 5 под., вул. Радянська, 20 кв. 38, 54, 57, лк. 2, 3 под., вул. Комсомольська, 13, кв. 137, вул. Горького, 2 кв. 68, 69, вул. Радянська, 47 кв. 237, 238, 239, 240, мп. 7 под., вул. Радянська, 47 кв. 137, 138, 139, 140, мп. 5 под., вул. З. Белой, 2 кв. 17, 18, 19, 20. лк. 1 под., вул. З.Белой, 8 кв. 17, 18, 19. 20 лк. 1 под., вул. Українська, 1 кв. 14. 48, вул. Б.Ковальовка, 10 кв. 143, 144 мп. 4 под., вул. Шевченко, 25 кв. 77, 128, 129, лк. 5, 8 под., вул. Червоноармійська, 11, 71, 72, мп. 107, вул. Н. Головко, 26 кв. 58, 59 лк. 4 под., вул. Радянська, 49 кв. 142, 143, вул. Північна, 25 кв. 13, 14, вул. Центральна, 28 кв. 6, вул. Червоноармійська, 11 кв. 35, вул. Радянська, 15а кв. 69, вул. Сучкова, 48 кв. 17, 18, 20, 48 лк 1 под., вул. З.Белой, 6 кв. 49, 50 лк 2 под., вул. Українська. 2 кв. 18, загальною площею 4211, 43 кв. м.
Судами попередніх судових інстанцій було взято до уваги факт виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за укладеним договором підряду та невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних робіт у сумі 212 355 грн., яка була встановлена рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7501/14, та який відповідно до ст. 35 ГПК України є встановленим фактом та не підлягає доведенню при розгляді даної справи.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що відповідач заборгованість у сумі 212 355 грн. не погасив, а тому просить суд стягнути з останнього 3% річних у сумі 3006,32 грн. за період з 28.11.2014 року по 27.05.2014 року та збитки від інфляції у розмірі 76 502,55 грн. за той же період.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд вказав, що розрахунки здійснені позивачем є правомірними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
Змінюючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що факт заборгованості є доведеним та встановленим рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/7501/14, але нарахування позивачем інфляційних витрат та річних за три прострочених дні в листопаді 2014 у сумі 403,47 грн. не відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки місцевий суд не врахував дати надходження від відповідача часткової оплати на виконані позивачем роботи, тому після здійсненого перерахування інфляційних та річних, апеляційний суд дійшов до висновку, що на користь позивача слід стягнути 76 004,53 грн. інфляційних витрат та 3001,04 грн. річних.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду, виходячи з наступного.
Як вже зазначалося вище, судами був встановлений факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань стосовно строків оплати за виконані позивачем роботи з ремонту покривлі житлових будинків. Сума заборгованості відповідача складала 212 355 грн.
Звертаючись з даним позовом, позивач просив суд стягнути на його користь інфляційні витрати та річні за період з 28.11.2014 року по 27.05.2014 року, нараховані ним на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки сума боргу, яка встановлена рішенням суду по справі №904/7501/14, відповідачем була повністю погашена лише 27.05.2015.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач не вчасно розрахувався за виконані позивачем роботи, але вірно зазначив про те, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, не врахував дати надходження позивачу часткової сплати, тому суми інфляційних витрат та 3% річних, які були нараховані позивачем підлягають перерахуванню.
В пункті 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14 зазначено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, тобто суд апеляційної інстанції вірно вказав на те, що зобов'язання вважається виконаним з моменту перерахування суми боргу за Договором позивачу.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач частково здійснював оплати за виконані позивачем роботи, а саме : 10 лютого 2015 року перерахував позивачу в рахунок погашення боргу за Договором 6000,0грн.( а.с.15), 18 лютого 2015 року Новомосковський відділ державної виконавчої служби перерахував позивачу 11000,0 грн. ( а.с.16) та 27 травня 2015 року 256260,79 грн. ( а.с.17).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду та вважає, що на користь позивача слід стягнути інфляційні витрати у сумі 76004,53 грн. та 3% річних у розмірі 3001,04 грн.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Сервіси для юристів