Постанова ВГСУ від 08.12.2015 року у справі №5011-37/16783-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 5011-37/16783-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "СОКАР ЕНЕРДЖІ УКРАЇНА"на рішеннявід 04.06.2015господарського суду міста Києва та на постанову від 23.09.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 5011-37/16783-2012 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "СОКАР ЕНЕРДЖІ УКРАЇНА"третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Земкомерц"простягнення 26105523,50 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідачаТележинський М.М. (дов. від 09.09.2015 № б/н);третьої особиСокольвак М.В. - арбітражний керуючий;ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" (надалі - ПАТ "Марфін Банк") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКАР ЕНЕРДЖІ УКРАЇНА" (надалі - ТОВ "СОКАР ЕНЕРДЖІ УКРАЇНА", відповідач) про стягнення з відповідача як поручителя третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" (надалі - ТОВ "Земкомерц") заборгованості по кредиту у розмірі 22000000,00 грн., 3027169,45 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 921368,99 грн. пені за несплату основного боргу та 156985,06 грн. пені за несплату процентів у зв'язку з порушенням третьою особою зобов'язань за Кредитним договором № 28800/ОF від 24.05.2011 та порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поруки №06257-СО від 18.08.2011 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 26.05.2015).

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2015 у справі № 5011-37/16783-2012 (колегія суддів: Чебикіна С.О. - головуючий, судді - Шкурдова Л.М., Грєхова О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 (колегія суддів: Федорчук Р.В. - головуючий, судді - Майданевич А.Г., Лобань О.І.), позов задоволено; стягнуто з ТОВ "Сокар Енерджі Україна" на користь ПАТ "Марфін Банк" 2703909,60 грн. заборгованості за кредитом (основний борг), 5602476,83 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом та 64380,00 грн. витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач - ТОВ "СОКАР ЕНЕРДЖІ УКРАЇНА" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2015 скасувати, і винести нове рішення, яким провадження у справі припинити. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами порушено норми процесуального та матеріального права, і зокрема, ст. ст. 559, 598, 609 Цивільного кодексу, оскільки не дослідили обставини щодо припинення основго зобов'язання та погашення частини кредитної заборгованості за рахунок інших майнових поручителів, що призвело до неповного встановлення усіх обставин справи та є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.

08.12.2014 від позивача - ПАТ "Марфін Банк" до суду касаційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обгрунтоване веденням між сторонами переговорів щодо врегулювання спору мирним шляхом.

Разом з тим, обставинною, яка зумовлює відкладення розгляду справи є неможливість вирішення справи в даному судовому засіданні з якихось обставин, а також з підстав, наведених у ст. 77 ГПК України. Зазначені обставини та підстави оцінюються судом, який розглядає справу з метою реалізації наданого йому права на відкладення розгляду справи.

Вислухавши думку учасників процесу з приводу заявленого клопотання, враховуючи наведені позивачем обставини, зважаючи на процесуальні підстави для відкладення справи та з огляду на передбачені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України мету та межі касаційного перегляду справи, касаційна інстанція вважає, що заявлене клопотання підлягає відхиленню, оскільки зазначені позивачем обставини не є такими, що унеможливлюють касаційний перегляд оскаржуваного судового акту в даному судовому засіданні.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 24.05.2011 між ПАТ "Марфін Банк" (Банк) та ТОВ "Земкомерц" (Позичальник) укладений Кредитний договір №28800/OF (з урахуванням Додаткових угод до нього №1 від 04.07.2011 та №2 від 18.08.2011) (надалі - Кредитний договір), за умовами якого Банк надає Позичальнику на поповнення обігових коштів, придбання земельних ділянок та фінансування заходів, пов'язаних з веденням статутної діяльності грошові кошти у вигляді поновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 22000000 грн. (кредит), на строк з 24.05.2011 по 23.05.2012 включно, зі сплатою за користування кредитом 17,5% річних за фактичний період користування кредитними коштами (із розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за кредитом.

В забезпечення належного виконання Позичальником - ТОВ "Земкомерц" своїх кредитних зобов'язань, 18.08.2011 між ПАТ "Марфін Банк" (Кредитор) та ТОВ "СОКАР ЕНЕРДЖІ УКРАЇНА" (Поручитель) укладений Договір поруки №06257-СО, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання боржником - ТОВ "Земкомерц" зобов'язань за Кредитним договором №28800/OF від 24.05.2011 із всіма Додатковими угодами до нього в повному обсязі; забезпечене порукою зобов'язання боржника Поручитель повинен виконати протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Кредитора. (п. п. 1.1., 2.1. Договору поруки).

Банк виконав свої зобов'язання та надав Позичальнику кредит у розмірі 22000000,00 грн. Позичальник (третя особа) належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим станом на 04.06.2015 сума заборгованості по кредитному договору становить 8306386,43 грн., з яких: 2703909,60 грн. заборгованість за кредитом (основний борг) та 5602476,83 грн. заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом.

Не повернення позичальником кредиту та відсотків у строки встановлені Кредитним договором, стало підставою для звернення Банку до поручителя - ТОВ "СОКАР ЕНЕРДЖІ УКРАЇНА" з повідомленням за вих. №4736/01 від 14.11.2012, яким поручителя повідомлено про обсяг невиконаного зобов'язання та запропоновано виконати зобов'язання за боржника по Кредитному договору протягом 5 днів. Зазначена вимога залишена Поручителем без виконання та відповіді, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За встановлених обставин та з урахуванням вимог ст. ст. 525, 526, 612, 530, 1054, 1048, 553, 554 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання по поверненню кредиту настав, відповідачем отримана вимога про сплату суми кредиту та відсотків у строки встановлені договором та законом, яка залишена без виконання, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості з поручителя у розмірі 2703909,60 грн. (основний борг) та відсотків за користування кредитом за період з 25.11.2011 по 23.01.2014 у розмі 5602476,83 грн. є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, не можуть вважатися такими, що встановлені з дотриманням норм господарського процесуального законодавства з огляду на наступне.

Так, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою доводи скаржника щодо зменшення розміру кредитної заборгованості заявленої до стягнення, з урахуванням погашення таких вимог іншими поручителями та майновими поручителями.

Також судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки заперечення відповідача щодо наявності чи відсутності обставин припинення договору поруки, у зв'язку з припиненням основного зобов'язання в силу закону чи задоволення кредиторських вимог банку в процедурі банкрутства.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що дослідження усіх доказів у їх сукупності з наданими сторонами поясненнями, має істотне значення для вирішення спору у цій справі.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні спору попередніми судовими інстанціями не було дано належної правової оцінки усім доказам у справі, порушено норми матеріального і процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не було перевірено обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.