Постанова ВГСУ від 08.11.2016 року у справі №914/1273/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 914/1273/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Л. Рогач

за участю представників: позивача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідача Брацкова О.С. - дов. від 27.04.2016 р. розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "ОККО-Нафтопродукт" на постановувід 29.08.2016 Львівського апеляційного господарського суду у справі№ 914/1273/16 Господарського суду Львівської області за позовомПриватного підприємства "ГРОНО"

до Приватного підприємства "ОККО-Нафтопродукт" простягнення 80553,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ПП "ГРОНО" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ПП "ОККО-Нафтопродукт" про стягнення 41053,56 грн. боргу, 37256,38 грн. інфляційних втрат, 2223,46 грн. - 3% річних на підставі статей 525, 526, 610, 611, 612, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів №0/2-1/12/375 від 24.10.2012 р.

Позивач посилався на порушення відповідачем умов спірного договору в частині повного та вчасного проведення розрахунків за отриманий товар, що вважав підставою для стягнення з відповідача спірних сум боргу, інфляційних втрат і 3% річних.

Відповідач у відзиві на позов просив позов задовольнити частково, на суму 10711,22 грн. та при цьому вказував на те, що ним було перераховано в якості оплати за товар за спірним договором 67320,18 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №0000672704 від 14.01.2013 р. на суму 5541,24 грн., №0000687816 від 13.02.2013 р. на суму 12459,65 грн., №0000859045 від 13.12.2013 р. на суму 1788,29 грн., №0000878274 від 14.01.2014 р. на суму 17188,66 грн., №0000912467 від 14.03.2014 р. на суму 30342,34 грн., а отже його борг становить лише 10711,22 грн.

У поясненнях до позову позивач вказував на те, що ще в січні 2014 р. повідомляв відповідача електронною поштою про закриття розрахункового рахунку в ПАТ "Банк ФОРУМ" та про відкриття рахунку в Банк АТ "Дельта Банк", і такі електронні листи були отримані відповідачем.

Пороте, не зважаючи на це, 14.03.2014 р. відповідач платіжним дорученням №0000912467 перерахував на закритий, неіснуючий рахунок позивача у ПАТ "Банк ФОРУМ" 30342,34 грн.

Відповідач у поясненнях по справі, зокрема, вказував на те, що ним 16.06.2016 р. було перераховано на рахунок позивача ще 10711,22 грн., і це підтверджується платіжним дорученням №0001365099 від 16.06.2016 р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.07.2016 р. (суддя Кидисюк Р.А.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 41053,56 грн. боргу, 37256,38 грн. інфляційних втрат, 2223,46 грн. -3 % річних.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем умов спірного договору в частині повної і своєчасної оплати вартості отриманого товару.

Суд також дійшов висновку про те, що відповідач був обізнаний про зміну реквізитів банку позивача та вказав про те, що кошти в сумі 30342,34 грн. були перераховані на закритий рахунок позивача.

За апеляційною скаргою ПП "ОККО-Нафтопродукт" Львівський апеляційний господарський суд (судді: Марко Р.І., Костів Т.С., Малех І.Б.), переглянувши рішення господарського суду Львівської області від 12.07.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 29.08.2016 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ПП "ОККО-Нафтопродукт" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 12.07.2016 р. і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 р. скасувати та прийнято нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 5, 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", статей 32, 34, 36, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вказує на те, що він не отримував електронною поштою лист позивача про зміну банківських реквізитів і про таку зміну він дізнався лише 20.08.2014 р. після отримання претензії від позивача, тобто вже після перерахування коштів в сумі 30342,34 грн. за платіжним дорученням №0000912467 від 14.03.2014 р.

При цьому, на його думку, надані позивачем копії електронного листування не є належними доказами в розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник також наголошує на тому, що сторони в спірному договорі не узгоджували електронних адрес для листування, обов'язковості електронного підпису листів тощо.

Крім того, він посилається на те, що кошти в сумі 10711,22 грн. відповідачем були сплачені на рахунок позивача, при цьому доказів повернення таких коштів чи їх неприйняття позивачем суду не надано.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.10.2012 р. між ПП "ГРОНО" - продавцем та ПП "ОККО-Нафтопродукт" - покупцем був укладений договір купівлі-продажу товарів №0/2-1-12/375 (з додатками), за умовами якого продавець зобов'язався передавати товар (продукцію) у власність покупця відповідно до його письмового замовлення (замовлень), а покупець зобов'язався приймати та оплачувати продукцію на умовах, зазначених у цьому договорі.

Відповідно до пункту 2.3 договору датою поставки (передачі у власність) продукції і переходу права власності на неї (та усіх ризиків, пов'язаних з ним) від продавця до покупця вважається дата фактичного отримання покупцем (його уповноваженим представником) продукції в складських приміщеннях чи в іншому вказаному покупцем (його уповноваженим представником) місці, що підтверджується підписами уповноважених представників покупця та продавця у видатковій накладній. Факт передачі у власність (поставки) продукції підтверджується видатковою накладною, підписаною обома сторонами.

Оплата за договором за поставлену продукцію здійснюється покупцем згідно з цінами на продукцію, вказаними у видаткових накладних після реалізації продукції покупцем третім особам з періодичністю 1 раз в місяць до 15 календарного числа кожного місяця за продукцію, реалізовану протягом попереднього місяця третім особам (пункт 3.5 договору).

У пункті 2.17 договору сторони обумовили, що продавець зобов'язаний за власний рахунок здійснити повернення (заміну) продукції, яка протягом 60 календарних днів з моменту її передачі у власність (поставки) покупцеві не реалізовується у роздрібних точках покупця. Таке повернення (заміна) здійснюється упродовж 10 календарних днів з моменту надіслання покупцем продавцеві відповідного письмового повідомлення.