Постанова ВГСУ від 08.11.2016 року у справі №910/24368/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 910/24368/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Жукової Л.В., Погребняка В.Я.,

розглянувши касаційну скаргу Уповноваженої особи засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" ОСОБА_4на постановугосподарського суду міста Києва від 25.05.2015та постанову у справіКиївського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 № 910/24368/14 господарського суду міста Києваза заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдина Торгова Система - Київ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Полірем"пробанкрутствоза участю представників сторін: ОСОБА_5, ОСОБА_6 - представники Уповноваженої особи засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" ОСОБА_4; Беніцька В.І. арбітражний керуючий (ліквідатор) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем"; Приходько Д.М. - представник Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"; Добринін В.В. - представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Київ".

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року (суддя Івченко А.М.) у справі №910/24368/14, на підставі ст. 37 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" (далі - ТОВ "Полірем", боржник) арбітражного керуючого Беніцької Валентини Іванівни.

Визнано банкрутом ТОВ "Полірем". Відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Беніцьку Валентину Іванівну (свідоцтво №1273) та зобов'язано вчинити певні дії.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий - Разіна Т.І., Остапенко О.М., Верховець А.А.) апеляційну скаргу уповноваженої особи засновників ТОВ "Полірем" ОСОБА_4 залишено без задоволення, постанову господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року у справі №910/24368/14 - без змін.

Не погоджуючись з постановою господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 року у справі №910/24368/14, уповноважена особа засновників ТОВ "Полірем" ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування означених судових актів, з вимогою передати справу №910/24368/14 на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 4 ч.1 ст. 15, ч.ч. 3, 7 ст. 16, ч. 3 ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ст. 41, 55 Конституції України, ст. 16, ч.1 ст.100, ч.1 ст. 275 ЦК України, ч.1 ст. 167 ГК України, ст. 43, 101, 104 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно вимог ст. 9 вказаного Закону, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або припиняється провадження у справі.

До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов'язані прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; відхилити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації; подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі його неподання боржником; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; подати до господарського суду клопотання про укладення мирової угоди.

У підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів приймає одне з таких судових рішень: ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону; ухвалу про введення процедури санації та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі відхилення плану санації боржника зборами кредиторів або неподання його боржником; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство; ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство; ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду в межах граничного строку, визначеного цим Законом.

Виходячи із вищезазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що перехід з процедури розпорядження майном до ліквідаційної процедури можливий лише за рішенням зборів кредиторів боржника.

Згідно вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Частиною 1 ст. 37 вказаного Закону визначено, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 205 ГК України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

На підставі вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення з господарського спору, в тому числі і у справі про банкрутство, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року зокрема, за заявою ТОВ "Єдина Торгова Система-Київ" порушено провадження у справі №910/24368/14 про банкрутство ТОВ "Полірем", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Беніцьку В.І., призначено попереднє засідання, тощо.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2015 року за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Полірем", визначено дату проведення підсумкового засідання суду, також цією ухвалою судом було замінено кредитора ТОВ "Єдина Торгова Система-Київ" з грошовими вимогами до ТОВ "Євросервіс-Україна" на суму 651 069,61 грн. його правонаступником - ТОВ "Полірем Київ".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2016 року суд залучив ОСОБА_4 до участі у справі - учасником провадження як уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності-боржника ТОВ "Полірем".