ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2016 року Справа № 906/380/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідача,суддів:Демидової А.М., Євсікова О.О.,розглянув касаційну скаргу Малинської районної спілки споживчих товариствна ухвалуРівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 рокуу справі№ 906/380/15 господарського суду Житомирської областіза позовом1. Малинського споживчого товариства 2. Споживчого товариства "Кооператор"до Малинської районної спілки споживчих товариствза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Житомирської обласної спілки споживчих товариствпровизнання недійсними всіх рішень, прийнятих конференціями від 27.04.2009 року, 29.04.2009 року та 19.05.2009 року
за участю представників:
позивачів 1,2 - Черниша М.М.;
відповідача -Ясинецької Н.М.;
третьої особи - Беседовської Л.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.05.2015 р. у справі №906/380/15 (суддя Лозинська І.В.) позов Споживчого товариства "Кооператор" та Малинського споживчого товариства задоволено. Визнано недійсними рішення, прийняті конференціями Малинської районної спілки споживчих товариств, оформлені протоколами від 27 квітня 2009 року, від 29 квітня 2009 року та від 19 травня 2009 року.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач у справі - Малинська районна спілка споживчих товариств, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, при цьому, зазначаючи, що участі у слуханні справи судом першої інстанції останній не приймав та не отримував жодних процесуальних документів у справі, в тому числі і оскаржуваного рішення, просив суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 14.05.2015р. та за результатами розгляду його апеляційної скарги, скасувати рішення суду, прийнявши нове рішення, про відмову у задоволенні позову позивачів.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2016р. у справі №906/380/15 (у складі колегії суддів: головуючого судді Василишина А.Р., суддів Бучинської Г.Б., Петухова М.Г.) відмовлено Малинській районній спілці споживчих товариств у задоволені клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу на рішення господарського суду Житомирської області від 14.05.2015 р. з доданими до неї матеріалами повернуто скаржнику без розгляду.
Не погодившись з прийнятою ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 р. у справі № 906/380/15, Малинська районна спілка споживчих товариств звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 р. у справі №906/380/15, якою відмовлено скаржнику в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернуто апеляційну скаргу, і направити справу для розгляду апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу Малинське споживче товариство та Споживче товариство "Кооператор" зазначають про безпідставність та необгрунтованість доводів заявника касаційної скарги та просять відмовити у задоволенні його касаційної скарги.
Житомирська обласна спілка споживчих товариств також заперечуючи проти задоволення касаційної скарги Малинської районної спілки споживчих товариств у своєму відзиві, наданому суду касаційної інстанції, зазначила, що Рівненський апеляційний господарський суд повно та всебічно дослідивши всі обставин та матеріали справи, виніс законну та обґрунтовану ухвалу від 03.08.2016р., якою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, а відтак, просили відмовити заявнику у задоволення його касаційної скарги та залишити без змін ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 р.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та додаткові пояснення до неї, відзиви на касаційну скаргу та доповнення до відзиву, що надійшли від Малинського споживчого товариства та Споживчого товариства "Кооператор", заслухавши суддю-доповідача, представників учасників судового процесу, колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
У статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. (у редакції чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали) закріплена законодавча гарантія кожній особі на захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. При цьому, у частині 3 цієї статті визначено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до ч.2 ст.9 цього ж Закону суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, передбачених процесуальним законом.
Зазначені положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кореспондуються з приписами частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За змістом ст.129 Конституції України (у редакції чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали) основними засади судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Аналогічне за змістом положення, містить і ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали), за якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.
При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що також узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини як джерела права в Україні.
Згідно з ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Відповідно до ст.93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.
Відтак, частиною 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість поновлення пропущеного строку, встановленого на подання апеляційної скарги, у випадку, якщо суд дійде висновку про поважність причин пропуску такого строку заявником.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (заява N 23436/03) від 28 березня 2006 року висловлена правова позиція щодо строків оскарження, яка полягає в тому, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.
У справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року (Reports 1998-VIII, с. 3255, п. 45) судом зазначено, що строки на апеляційне оскарження, безумовно, мають на меті забезпечення здійснення належного правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Однак норми, про які йде мова, або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби юридичного захисту. Суд підкреслює, що, оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, воно стосується не тільки проблеми трактування правової норми в звичайному сенсі, але й проблеми недоцільного формулювання процесуальної вимоги, яка може перешкоджати розгляду позову по суті, таким чином, спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист (див., Mutatis mutandis, Miragall Escolano and Others v. Spain, N 38366/97, п. 37, ЄКПЛ 2001-I; та Zvolsku and Zvolska v. the Czech Republic, N 46129/99, п. 51, ЄКПЛ 2002-IX).
Зі змісту оскаржуваної ухвали Рівненського апеляційного господарського суду вбачається, що відмовляючи Малинській районній спілці споживчих товариств у поновленні пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 14.05.2015 р., суд апеляційної інстанції зазначив, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 14 травня 2015 року, а повний текст рішення складено 15 травня 2015 року, оскаржуване рішення було направлене сторонам 18 травня 2015 року - 4 примірники та 26 травня 2015 року - один примірник, що в свою чергу підтверджується відбитком штампу (а.с. 102 на звороті), а текст оскаржуваного рішення міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є загальнодоступною інформацією. При цьому, судом зазначено, що враховуючи положення Закону України "Про доступ до судових рішень" та зважаючи на те, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України, суд дійшов висновку, що апелянт мав можливість ознайомитися з оскаржуваним рішенням суду згідно з заданими критеріями пошуку з моменту внесення його до Реєстру, а відтак, визнав непереконливими доводи апелянта стосовно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Сервіси для юристів