ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2014 року Справа № 910/25043/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Черкащенка М.М.
суддів: Нєсвєтової Н.М.
Жукової Л.В.
розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська охоронно-страхова компанія"
на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2014
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2014
у справі №910/25043/13
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська охоронно-страхова компанія"
про стягнення 25364,00 грн.
за участю представників сторін
від позивача: не з'явився.
від відповідача: Лабик Р.Р. - за довіреністю.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 задоволено позов ПрАТ "СК "Українська страхова група". Стягнуто з ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" 22418грн.57коп., враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, страхового відшкодування в порядку регресу за завдану майнову шкоду власнику автомобіля "ФОРД ФЮЖН", цивільно-правова відповідальність якого застрахована позивачем.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.12.2010р. між ПАТ "СК "Українська страхова група" та ПІІ "ВІП - Рент" (страхувальник) укладено договір страхування № 28-0199-1605-AVIS, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки "ФОРД ФЮЖ", д.н.з АА 7140 ІО.
19.02.2012р. у м. Києві по вул. Гречка 10, сталася ДТП за участю транспортного засобу "ФОРД ФЮЖН", під керуванням ОСОБА_3, та транспортного засобу "БОГДАН А 092", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, відповідальність якого на момент ДТП була застрахована у ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія", згідно полісу № АА/4093597.
Звертаючись до суду з позовом, ПАТ "СК "Українська страхова група" вказувало на те, що розмір матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу "ФОРД ФЮЖН", внаслідок ДТП склав 25364грн., які було виплачено позивачем страхувальнику згідно платіжного доручення № 3781 від 10.04.2012р., враховуючи, що відповідно до постанови Святошинського районного суду міста Києва №3/2608/1979/12 від 18.05.2012р., встановлено вину гр. ОСОБА_4 у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, позивач звертався до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування, проте останній суму страхового відшкодування в порядку регресу не сплатив, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у позивача після сплати потерпілій особі страхового відшкодування виникло право звертатися до страховика винної у ДТП особи про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, з огляду на те, що відповідач доказів сплати суми страхового відшкодування в порядку регресу суду не надав, суди дійшли висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, вважає їх правомірними та обґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування", до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Частиною 1 статті 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва №3/2608/1979/12 від 18.05.2012р., встановлено вину гр. ОСОБА_4 у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Сервіси для юристів