Постанова ВГСУ від 08.10.2014 року у справі №904/9841/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 року Справа № 904/9841/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 у справі № 904/9841/13 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" простягнення 19 365, 96 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаШуба Я.С.- - відповідачане з'явився

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2013 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", в якій просило суд стягнути з відповідача на користь залізниці 19 365,96 грн., з яких: 18 844, 20 грн. плата за користування вагонами, затриманими на підходах до станції призначення, 521,76 грн. збір за зберігання вантажу та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2014 (суддя Колісник І.І.) у позові відмовлено. Судове рішення вмотивоване тим, що позивачем не доведено факту неможливості подачі спірних вагонів на колії станції призначення за період їх затримки, а тому підстави для затримки вагонів і нарахування плати за користування та збору за зберігання відсутні.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 (головуючий Чус О.В., судді: Дармін М.О., Березкіна О.В.) вказане судове рішення скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про залізничний транспорт ", статтею 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з контрагентами визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів, іншими нормативно-правовими актами та відповідними договорами. Порядок та умови експлуатації залізничних під'їзних колій, подачі та збирання вагонів визначаються договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що взаємовідносини залізниці щодо подачі та забирання вагонів між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" та Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" врегульовані договором № ПР/М-08-2/11-2476аНЮдч від 06.11.2008 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці".

За накладними №№ 41458902, 41458837, 41458803, 41458886, 41458845, 41458852, 41458894, 41458795, 41459090, 41459082, 41459009, 41459058,41459017, 41458993, 41459041, 41459033, 41459025, 41458977, 41458936, 41458985, 41459066, 41458944, 41458951, 41458860, 41458829, 41458910, 41458928, 41459074 залізницею були прийняті порожні вагони власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄвразТрансУкраїна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" для перевезення на адресу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (а.с. 51 - 78, том 1).

Згідно пунктів 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами на шляху прямування дані вагони були затримані на підставі наказу № 393 від 16.06.2013 через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг, у зв'язку з неприйняттям раніше прибулого вантажу одержувачем ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на свою під'їзну колію. За час затримки вагонів, згідно до відомостей плати за користування вагонами ф.ГУ-46 №№ 21069690, 21069691, 22069692 залізницею було нараховано плату за користування вагонами у сумі 18844,20 грн. та збір за зберігання вантажу по накопичувальній картці ф.ФДУ-92 №21069162 від 21.06.2013 у сумі 521,76 грн. У зазначених документах працівники відповідача зазначили про відмову від оплати, оскільки колії були вільні, вагони прийняти могли (а.с. 96-108, том 1).

Стаття 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно пункту 8 Правил зберігання вантажів, а саме збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо) та розділу Ш пункту 2.1 Тарифного керівництва № 1, яким визначено розмір збору за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) за добу. Таким чином, збір за зберігання є регульованим і не потребує додаткового погодження з вантажовласником.

Згідно зі статтею 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та увільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 14 розділу 1 Тарифного керівництва N1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом N1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Відповідно до пункту 12 Правил користування вагонами та контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказ про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення був виданий через наявність на коліях станції призначення Кривий Ріг неприйнятих ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вагонів, що надійшли на його адресу. За цим фактом Придніпровською залізницею видано 16.06.2013 наказ № 393, а станцією затримки Кривий Ріг-Західний у порядку, передбаченому п.9,10 Правил користування вагонами, складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 48 від 16.06.2013 року (а. с. 48, том1) та акт загальної форми ГУ-23 за № 127 від 16.06.2013 року (а.с. 49, том 1), повідомлення про затримку вагонів станцією призначення Кривий Ріг передано комбінату.

Пункти 9 та 10 Правил користування вагонами і контейнерами встановлюють, що про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.