ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2014 року Справа № 911/1584/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіПопікової О.В. (доповідач у справі)суддів:Гольцової Л.А. Кролевець О.А. за участю представників: від позивача:Леонтьєв Г.П. дов. від 6.08.2013р. № 3від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Грант" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Принт 1"на рішеннягосподарського суду Київської області від 28.05.2014р.та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.07.2014р.у справі№ 911/1584/14 господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Грант"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Принт 1"простягнення заборгованості.У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 02-05/387 для розгляду справи № 911/1584/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Попікова О.В. (доповідач), судді Гольцова Л.А.., Кролевець О.А.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грант" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Принт 1" про стягнення 22 045,20 грн. основного боргу, 30,54 грн. пені, 704,77 грн. трьох процентів річних, 6,86 грн. інфляційних втрат, 10 548,05 курсової різниці, 22 508,68 грн. збільшення вартості товару.
Рішенням господарського суду Київської області від 28.05.2014р. (головуючий суддя Мальована Л.Я.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014р. (головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.), позов задоволено частково. Присуджено до стягнення на користь позивача з відповідача основний борг у розмірі 22 045,20 грн., три проценти річних у розмірі 704,77 грн., 30,54 грн. пені, 6,86 грн. інфляційних втрат, 10 548,05 грн. курсової різниці.
Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 22, 524, 525, 526, 533, 549, 610, 611 625, 627, 1166 Цивільного кодексу України, статей 193, 230 Господарського кодексу України, з огляду на встановлення факту порушення відповідачем зобов'язання стосовно оплати вартості поставленого позивачем товару та обов'язку відповідача погасити заборгованість за договором поставки картонно-паперової продукції.
Не погодившись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить змінити рішення господарського суду Київської області від 28.05.2014р., доповнивши його задоволенням вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 22 508,68 грн. збільшення вартості товару. В решті позовних вимог оскаржувані рішення залишити в силі.
В обґрунтування своєї правової позиції ТОВ "Грант" посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статті 229 Господарського кодексу України, статей 22, 611, 1166 Цивільного кодексу України. При цьому позивач наголошує на наявності підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача 22 508,68 грн. збільшення вартості товару, як це передбачено умовами договору, у зв'язку з порушенням з боку останнього строків оплати поставленого товару.
Відповідачем також було подано касаційну скаргу на рішення господарського суду Київської області від 28.05.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014р., у якій він просить скасувати вказані судові рішення в частині стягнення на користь позивача грошових коштів в розмірі 10 548,05 грн. в якості збільшення вартості товару за рахунок коливання курсу долару та прийняти нове рішення, яким відмовити в стягненні цих коштів.
Відповідач, наголошуючи на вимогах статей 533, 632, 691 Цивільного кодексу України, вважає помилковим висновок судів І та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення з нього 10 548,05 грн. курсової різниці, оскільки умовами договору ціна товару встановлена в гривнях, а видаткова накладна та платіжні документи, виписані на виконання умов згаданого договору, також не містять посилання на іншу валюту.
05.09.2014р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Принт 1" надійшла заява про відкладення розгляду справи. Вказана заява залишена колегією суддів без задоволення, як необґрунтована.
Розглянувши касаційні скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, касаційна скарга відповідача - задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 23.07.2013р. між ТОВ "Грант" (постачальник) та ТОВ "Інтер-Прінт 1" (покупець) укладено договір поставки № 014-13, згідно з умовами якого постачальник у порядку та строки, визначені цим договором, зобов'язується протягом строку дії договору поставляти та передавати у власність покупцю картонно-паперову продукцію, в асортименті, кількості, з основними технологічними властивостями для виконання поліграфічних робіт певного виду, а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, встановлених цим договором приймати товар та оплачувати постачальникові його вартість.
Даний договір діє до 31.12.2013р. (пункт 11.1. договору).
Пунктом 1.2. договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування товару, що складає партію, одиниці виміру товару, кількість товару, ціна та загальна вартість товару, який складає партію, вказуються в рахунках-фактурах та видаткових накладних на цю партію товару, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками.
Предмет позову у даній справі становить вимога про стягнення з ТОВ "Інтер-Принт 1" 22 045,20 грн. основного боргу, 30,54 грн. пені, 704,77 грн. трьох процентів річних, 6,86 грн. інфляційних втрат, 10 548,05 курсової різниці, 22 508,68 грн. збільшення вартості товару.
Судами було встановлено, що позивач поставив товар на загальну суму 52 045,20 грн., відповідач в свою чергу здійснив часткову оплату отриманого від позивача товару, а саме сплатив 20 000,00 грн. згідно платіжного доручення №127 від 04.10.2013р. та 10 000,00 грн. згідно платіжного доручення №5 від 08.01.2014р.
Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2026 «Протокол». Всі права захищені.