Постанова ВГСУ від 08.09.2014 року у справі №910/4882/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2014 року Справа № 910/4882/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. (доповідач у справі)суддів:Гольцової Л.А. Кролевець О.А. за участю представників: від позивача:Гуцал О.В. - дов. №8 від 01.07.2014р.від відповідача:ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014р.та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014р.у справі№ 910/4882/14 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аванті Груп"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5простягнення коштівУ відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 02-05/387 для розгляду справи № 910/4882/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Попікова О.В. (доповідач), судді Гольцова Л.А.., Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аванті Груп" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення 71 787,94 грн. - основного боргу, 1 994,33 грн. - пені, 3 835,25 грн. - 25% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2014р. (суддя Грєхова О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014р. (головуючий суддя Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.), задоволено позов, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті Груп" 71 787,94 грн. - основного боргу, 1 994,33 грн. - пені, 3 835,25 грн. - 25% річних.

Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 901 Цивільного кодексу України, з огляду на встановлення факту порушення відповідачем зобов'язання за договором від 26.12.2013р. № ТО-284 стосовно оплати вартості наданих позивачем послуг.

Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, без сплати 1 994,33 грн. пені та 3 835,25 грн. 25% річних.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 604 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що суд невірно визначив період нарахування пені та штрафу, оскільки сторонами був узгоджений графік погашення суми основного боргу. Тому, на думку скаржника, прострочення зобов'язання не наступило, що виключає можливість застосування санкцій за несвоєчасне виконання.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 26.12.2013р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванті Груп" (виконавець) укладено договір № ТО-284 на технічне обслуговування та виконання ремонтних робіт (далі - договір), у відповідності до умов якого виконавець зобов'язався надати послуги з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, а також з поставки запасних частин та матеріалів, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги та/або товари.

Згідно з пунктом 4.1. договору його ціна визначається сумарною вартістю виконаних робіт/наданих послуг виконавця та поставлених товарів у відповідності до актів приймання-передачі та видаткових накладних на весь строк дії даного договору.

Оплата фактично наданих виконавцем послуг здійснюється замовником по факту виконання робіт/надання послуг та/або поставлених товарів протягом 2 (двох) банківських днів з моменту надання послуг/поставки товарів та підписання сторонами актів приймання передачі (видаткових накладних), якщо інші умови розрахунків не будуть погоджені сторонами додатково (пункт 4.3. договору).

Відповідно до пункту 2.6. договору передача та прийом виконаних робіт/наданих послуг проводиться на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт/наданих послуг, що підписується уповноваженими представниками сторін; акт прийому-передачі підтверджує виконання виконавцем замовлених робіт.

Позивачем на виконання умов договору від 26.12.2013р. № ТО-284 були надані відповідачу послуги на загальну суму 82 787,94 грн., що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт від 26.12.2013р. № ОК-00014579 (на суму 82 787,94 грн.) підписаним сторонами без будь-яких заперечень та зауважень.

Також на виконання договору позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру від 04.12.2013р. № ОК-000010165.

Відповідач в якості оплати вартості послуг за договором перерахував на рахунок позивача 11 000 грн.

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань вартість наданих позивачем послуг не сплатив в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 71 787,94 грн., що відповідачем не заперечувалось.

За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.