Постанова ВГСУ від 08.07.2015 року у справі №922/1586/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року Справа № 922/1586/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Сибіги О.М., Шаргала В.І.перевіривши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справігосподарського суду Харківської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Впроваджувальний центр "1С-Рарус Харків"допублічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря"простягнення заборгованостіза зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря"до товариства з обмеженою відповідальністю "Впроваджувальний центр "1С-Рарус Харків"про розірвання договорув судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Болгова О.М. - дов. б/н від 12.11.2014;від відповідача:не з'явились;ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 22.04.2015 господарського суду Харківської області (суддя: Буракова А.М.) первісні позовні вимоги задоволено повністю. Стягнено з ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" на користь ТОВ "Впроваджувальний центр "1С-Рарус Харків" 512796,80 грн. заборгованості, 44739,98 грн. пені, 7037,21 грн. 3% річних, 119705,80 інфляційних та 13685,06 грн. судового збору. В зустрічних позовних вимогах відмовлено.

Постановою від 20.05.2015 Харківського апеляційного господарського суду (судді: Сіверін В.І. - головуючий, Терещенко О.І., Пелипенко Н.М.) рішення від 22.04.2015 господарського суду Харківської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором поставки товару. Відповідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, тому згідно ст. 625 Цивільного кодексу України вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також підлягають задоволенню. В задоволені зустрічних позовних вимог відмовлено, оскільки позивач за зустрічним позовом не надав судам жодного документу, який би свідчив про наявність підстав для розірвання спірного договору.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 129 Конституції України, ст.ст. 92, 526, 651 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України; ст.ст. 107, 109 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує, що акти надані позивачем не є належними доказами, оскільки підписані особою з перевищенням своїх повноважень.

Позивач за первісним позовом не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надав.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 29.04.2014 ТОВ "Впроваджувальний центр "1С-Рарус Харків" (виконавець, позивач за первісним позовом) та ПАТ Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (замовник, відповідач за первісним позовом) уклали договір №12854 - С -2 на надання послуг з супроводу програмного продукту, відповідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання забезпечити супровід програмного продукту замовника "1С: Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України"(далі ПП). Замовник зобов'язується своєчасно прийняти й оплатити надані послуги та роботи.

Відповідно п.п.3.1. та 3.2 договору виконавець забезпечує надання послуг з супроводу ПП на підставі заявки на надання послуг електронною поштою або в усному порядку (по телефону або іншим способом) з наступним підтвердженням електронною поштою з попереднім узгодженням строків надання послуг і трудовитрат. Виділення співробітників для надання послуг з консультування замовника здійснюється на підставі заявки електронною поштою на протязі 5 робочих днів від моменту отримання заявки.

Пунктом 4.2. договору сторони передбачили, що вартість однієї години робіт (послуг) одного співробітника виконавця становить 190,00 грн., в т.ч. ПДВ 31,67 грн. Вартість надання послуг і робіт виконавця визначається виходячи з фактично відпрацьованого часу фахівцями виконавця.

Згідно п.п. 4.4. та 4.5 договору за надані послуги сторони підписують акт наданих послуг не пізніше 3-х робочих днів після закінчення кожного календарного місяця. Акт надання послуг вважається підписаним сторонами, послуги вважаються прийнятими, якщо протягом трьох календарних днів з дня направлення замовнику акту надання послуг виконавець не отримав підписаний акт надання послуг або письмову мотивовану відмову від його підписання. У цьому випадку замовник зобов'язаний перерахувати виконавцеві необхідну суму платежу. Оплата послуг проводиться протягом 45 днів з дня підписання кожного акту надання послуг.

Як встановлено господарськими судами на виконання умов договору позивач виконав роботи з супроводу програмного продукту відповідача на загальну суму 512769,80 грн., а відповідач прийняв їх в повному обсязі, що підтверджується актами приймання - передачі виконаних робіт. Направлений позивачем на адресу відповідача акт про надання послуг №ВЦ-ОУ-11.02.15-0004 від 11.02.2015 на суму 28595,00 грн., відповідачем не підписаний. Письмової мотивованої відмови від його підписання відповідач не надав всупереч умовам передбачених п.4.4 договору. Свої зобов'язання в обумовлені договором строки не виконав.

Господарськими судами встановлено, що за своєю правовою природою вказаний вище договір №12854 - С -2 на надання послуг з супроводу програмного продукту від 29.04.2014 є договором про надання послуг.

Відповідно ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України та статей 173, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарські суди дійшли висновку, що позивачем доведено порушення відповідачем умов договору та наявність заборгованості за отримані послуги. Посилання відповідача на відсутність повноважень Дятлова О.Є. на підписання від імені ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" актів надання послуг не підтверджується належними доказами і цьому надано належну правову оцінку.

Відповідно ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За п.3 ч.1 ст.611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Приписами ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф). У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного Кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України.

Пунктом 5.3. договору, передбачено, що у разі прострочення грошових зобов'язань замовник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, за кожен день прострочення від суми заборгованості до дня оплати.

Враховуючи викладене, господарські суди дійшли висновку, що оскільки належними доказами доведено факт порушення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) строків оплати вартості отриманих робіт, то заявлені вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені є обґрунтованими.