Постанова ВГСУ від 08.07.2014 року у справі №922/5038/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року Справа № 922/5038/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномвідповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномрозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постановувід 15.04.2014 року Харківського апеляційного господарського судуу справі№922/5038/13 господарського суду Харківської області за позовомРадгоспробкооп "Безлюдівський"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4пророзірвання договору оренди, повернення орендованого майна та стягнення коштів у розмірі 14920,84 грн.ВСТАНОВИВ:

Радгоспробкооп "Безлюдівський" звернувся до господарського суду Харківської області із позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 31.01.2014 року) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди від 01.08.2011 року № 6, укладеного між позивачем та відповідачем, зі змінами, внесеними додатковим договором № 3 від 01.04.2012 року; зобов'язання відповідача повернути позивачу орендоване майно та стягнути орендну плату в сумі 10860,00 грн., пеню в сумі 433,07 грн., 25% річних в сумі 855,77 грн. та штраф в сумі 2772,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором оренди в частині оплати орендованих приміщень та попередньої письмової згоди орендодавця на укладення договору суборенди нежитлового приміщення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.02.2014 року (суддя Погорелова О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року (головуючий суддя Бондаренко В.П., судді Пелипенко Н.М., Тихий П.В.), позов задоволено повністю.

Розірвано договір оренди № 6 від 01.08.2011 року із змінами, внесеними додатковим договором № 3 від 01.04.2012 року до договору оренди №6 від 01.08.2011 року, укладений між радгоспробкооп "Безлюдівський" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4.

Зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 повернути позивачу передане в оренду майно за договором № 6 від 01.08.2011 року, а саме: приміщення магазину № 23 площею 185,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1

З Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь радгоспробкооп "Безлюдівський" стягнуто заборгованість по орендній платі в сумі 10860,00 грн., 433,07 грн. пені, 855,77 грн. 25% річних, 2772,00 грн. штрафу та 2867,50 грн. судового збору.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення статей 16, 606, 761, 770, 782, 783, 785 Цивільного кодексу України

Скаржник вважає, що прийняті судові акти є незаконними та необґрунтованими, оскільки викладені у судових рішеннях висновки судів попередніх інстанцій не відповідають обставинам справи, які суди попередніх інстанцій вважають доведеними не були доведені позивачем, неправильно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

А саме, заявник вважає, що позивач не мав права здавати в оренду приміщення, оскільки не є його власником, в той час як право власності на приміщення магазину АДРЕСА_1, належить відповідачу та іншим особам, які визначені в протоколі загальних зборів радгоспробкоопу "Безлюдівський" від 25.12.2012 року.

Також судами не враховано, що вже є рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2013 року, яким відмовлено у позові про виселення відповідача із спірного приміщення та стягнення неустойки.

Крім того, суди не звернули увагу, що заборгованість по орендній платі відповідач частково сплачував, в зв'язку з чим відсутня підстава для розірвання договору.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи 01.08.2011 року між радгоспробкоооп "Безлюдівський" (орендодавцем) та ФОП ОСОБА_4 (орендарем) було укладено договір оренди № 6 (т.1, а.с.19-20) нежитлового приміщення магазину АДРЕСА_1 на строк до 31.07.2014 року.

В подальшому, рішенням Виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області від 19.04.2012 року №77 "Про присвоєння поштових адрес нежилим приміщенням смт. Безлюдівка" нежитловому приміщенню - магазину АДРЕСА_1 (т.1, а.с.18).

Згідно пункту 4.1 договору, з урахуванням змін, внесених додатковим договором №3 від 01.04.2012 року, орендна плата вноситься щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця, та з 01.04.2012 року становить 2310,00 грн.

Відповідач протягом дії договору оренди № 6 від 01.08.2011 року порушував зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати, а саме: за період з 01.08.2013 року по 30.01.2014 року сплатив частину заборгованості 31.10.2013 року в сумі 1000,00 грн. в останній день третього місяця несплати підряд, за період з 01.11.2013 року по 05.12.2013 року сплатив частину заборгованості 27.11.2013 року в сумі 1000,00грн. та за період з 06.12.2013 року по 30.01.2014 року сплатив частину заборгованості 27.11.2013 року в сумі 1000,00 грн..

Заборгованість по орендній платі складає 10860,0 грн., що підтверджується банківськими виписками (т.1, а.с.35-51).

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що в порушення пункту 3.8 договору оренди № 6 від 01.08.2011 року відповідачем без письмової згоди позивача був укладений договір суборенди нежитлового приміщення б/н від 01.08.2012 року з ОСОБА_6 про передачу в суборенду нежитлового приміщення по АДРЕСА_1) (т.1, а.с.27-28), що підтверджується листом ОСОБА_6, який він надіслав позивачу у відповідь на лист від 30.11.2012 року № 24 (т.1, а.с.29-31).

Згідно пункту 2.2 договору оренди №6 від 01.08.2011 року сторони передбачили право орендодавця виступати з ініціативою про дострокове розірвання договору оренди у разі невиконання орендарем умов цього договору.

Пунктами 5.3, 6.3 договору оренди № 6 від 01.08.2011 року сторони передбачили, що орендодавець, у разі прострочення орендарем внесення орендної плати понад один місяць, має право розірвати договір та вимагати відшкодування збитків, спричинених цим простроченням.

Враховуючи невиконання орендарем умов договору оренди № 6 від 01.08.2011 року та неможливістю врегулювання спору добровільно (листи від 16.10.2013 року № 59, б/н від 01.11.2013 року), відповідач просить розірвати договір оренди, повернути орендоване майно, стягнути суму боргу та застосувати відповідальність передбачену договором.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду 29.05.2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" пункту 3.1. розділу 3, з урахуванням частини другої статті 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002, приписи статті 188 Господарського кодексу України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.